«Горі від розуму». Особливості мови й вірша п’єси

Комедія А. С. Грибоєдова «Горе від розуму» була написана після Вітчизняної війни 1812 року, у період підйому духовного життя Росії. У комедії підняті злободенні суспільні питання того часу: положення російського народу, взаємини між поміщиками й селянами, самодержавна влада, божевільне марнотратство дворян, стан освіти, принципи виховання й утворення, незалежність і свобода особи, національна самобутність Ідейний зміст комедії полягає в протиставленні двох суспільних сил, життєвих укладів, мировоззрений: старого, кріпосницького, і нового, прогресивного, у викритті всього відсталого й проголошення передових ідей того часу. Конфлікт комедії — конфлікт між Чацким і фамусовским суспільством, між «століттям нинішнім і століттям минулої». Суспільство в комедії одержало назву на прізвище Павла Опанасовича Фамусова.

Цей герой — типовий представник старомосковского суспільства. Він має всі достоїнства, що цінуються тут — багатством, зв’язками, тому Фамусов являє приклад для наслідування. Чацкий же представник «століття нинішнього», виразник передових ідей свого часу.

У його монологах простежується цілісна політична програма: він викриває кріпосництво і його породження — нелюдськість, лицемірство, тупу вояччину, неуцтво, лжепатриотизм. Представники московського дворянства позбавлені яких-небудь цивільних думок і інтересів. Сенс життя вони бачать, насамперед, у матеріальному й життєвому благополуччі. Це кар’єристи й лицеміри, які коштують у влади, займають високе суспільне становище. Службу «фамусовци» розглядають тільки як джерело доходів, як засіб одержати незаслужені почесті.

Дуже показове визнання самого Фамусова: А в мене що справа, що не справа, Звичай мій такий: Підписано, так із плечей геть. У суспільстві московських дворян поширені такі явища, як кумівство, сімейність. Фамусов говорить: «Ну як не порадеть рідному чоловічкові», і не приховує той факт, що в нього «служащие чужі дуже рідкі: Усе більше сестрині, своячки дитинки». Ці люди позбавлені почуття гуманності, це вороги волі й душителі освіти, їхнє таємне бажання — «забрати всі книги б так спалити». Один з них вимінює на три хортиць собаки юрбу своїх слуг. Іншої, заради порожньої забави, зганяє на кріпосний балет «від матерів, батьків відторгнених дітей», а потім розпродає їх поодинці.

Сатирично викриваючи помісну й бюрократичну знать, всю феодально-кріпосницьку систему, А. С. Грибоєдов ясно бачив і позитивні суспільні сили своєї епохи: зародження й ріст нових, прогресивних прагнень і ідей. Так, Скалозуб скаржиться Фамусову, що його двоюрідний брат, що набрався «якихось нових правил», зневажив чином, що випливали йому,, залишив службу й «у селі книги стало читати». Княгиня Тугоуховская розповідає, що її родич, що вчився в педагогічному інституті, «чинів не хоче знати!». Фамусов, маючи на увазі широке поширення вільнодумства, називає свій час «жахливим століттям».

Але з найбільшою повнотою пробудження національної, суспільної самосвідомості втілено в образі Чацкого. Це, безсумнівно, гарячий патріот, безстрашний супротивник кріпосництва й деспотичного самовластья, нещадний суддя всякої неправди й фальші, усього того, що вороже новому, що коштує на шляху розуму.

Чацкий таврує неуцтво, викриває барство й виступає полум’яним пропагандистом науки, освіти, мистецтва У комедії конфлікт закінчується загальним визнанням Чацкого божевільним, а любовна драма завершується викриттям любовної інтриги, що вів Молчалин. Наприкінці п’єси Чацкий почуває себе покинутим усіма, у ньому підсилюється почуття відчуженості від суспільства, до якого він ніколи належав. Розв’язка любовної драми впливає на основний конфлікт: Чацкий залишає недозволеними всі протиріччя й залишає Москву У зіткненні з фамусовским суспільством Чацкий зазнає поразки, але, програючи, він залишається непереможеним, тому що розуміє необхідність боротьби з «століттям минулої», його нормами, ідеалами, життєвої позицією Як перша в новій російській літературі реалістична комедія «Горе від розуму» несе в собі ознаки яскравої художньої своєрідності. Реалізм комедії проявляється в мистецтві мовної індивідуалізації персонажів: кожний герой говорить своєю мовою, виявляючи тим самим свій неповторний характер. Грибоєдов-реаліст істотно збагатив мову нової російської літератури елементами розмовного мовлення, включаючи просторіччя й освоюючи народну мову До «Горя від розуму» комедії писалися шестистопним ямбом, і діалоги втрачали відтінок живого мовлення. Грибоєдов же, широко використовуючи досвід байок Крилова, увів у свою комедію вільний ямб. Стих придбав незвичайну гнучкість Зображуючи в комедії «Горе від розуму» соціально-політичну боротьбу консервативного й прогресивного таборів, суспільні характери, вдачі й побут Москви, Грибоєдов відтворює обстановку всієї країни.

«Горе від розуму» — це дзеркало феодально-кріпосницької Росії з її соціальними протиріччями, боротьбою миру, що йде, і нового, покликаного перемогти