Інтелігенція й революція в романі Б. Л. Пастернаку «Доктор Живаго»

У своєму знаменитому романі «Доктор Живаго» Борис Пастернак торкнути важливу для своєї епохи проблему ролі революційних подій у долі російської інтелігенції й ролі революції в історії Росії вцелом. Письменник спробував дати свою характеристику подіям, що відбуваються, виходячи із власного життєвого досвіду й вплітаючи в сюжет реальні життєві історії близьких і знайомих людей, що належать колу інтелігенції. У своєму романі автор зображує не тільки картину передреволюційних подій і революцію, але й громадянську війну. Причому й революція, і громадянська війна з’являються в романі як головні винуватниці трагічної долі героїв, кожний з яких по-різному сприймає соціальний перелом, що відбувається в історії Росії Інтелігенція представлена автором в особі головного героя, прізвище якого послужила назвою для самого роману. Юрій Живаго — доктор за професією, лікар людської душі по покликанню, лірик по натурі. Герой Пастернаку вихований наукою, мистецтвом і всім укладом минулого, дореволюційного життя. Тому герой не може знайти своє місце в новому житті, він мріє повернутися в знайоме минуле, бажає зникнути від суворої епохи Перше повідомлення про революції герой сприймає досить захоплено, з надією на кращі зміни.

Таке відношення до жовтневих подій було характерно для більшої частини представників інтелігенції, тому як у революції їм бачилася катастрофа ненависного старого миру й початок нового, проясненого й гідного життя. Але, на превеликий жаль, революція не виправдала цих надій і, крім того, стала причиною численних страждань Юрія Живаго, його рідних і друзів. Революція внесла свої корективи: вона насильно розлучила із близьк і улюбленими, відірвала від будинку й рідного краю, позбавила можливості займатися улюбленою справою, любити й жити Але, незважаючи на це, революція не змогла зломити й знищити саме головне в герої роману — його сутність, його самоцільне достоїнство, внутрішню волю, вірність собі й своїм життєвим ідеалам.

Не бажаючи воювати, віддавати й убивати, Юрій Живаго навідріз відмовився брати участь у військових подіях і поринув у приватне життя. Може здатися, що головний герой добутку — боягуз, що злякався активної боротьби, смерті й майбутніх змін, однак всі набагато складніше. Пастернак навмисно зобразив пасивного героя в активну епоху, що дозволило йому дати найбільш достовірний, збірний образ інтелігентної людини, загнаного в кут, що не побажав прийняти революційних змін Герой не бажає й не може переступати через себе, власні принципи. Для нього ідея насильства, навіть в ім’я справедливості, аморальна. Герой змушений жити серед інших людей, рухатися разом з історією, але в душі він — творець і тому протистоїть їй, намагаючись бути непомітним, вийти від революційного процесу, поринувши в приватні проблеми. І тому він приречений на загибель. На прикладі життя свого героя і його сімей Борис Пастернак показав долю багатьох сімей, що належать до кола інтелігенції, які змушені були відчути на собі негативний вплив історії.

Причому жертвою революції стала не тільки інтелігенція, але й ті, хто присвятив їй себе, своє життя: так, валять ілюзії Стрельникова, і він кінчає життя самогубством. Він разочаровивается в революції, не бачачи її позитивного впливу, і свідомо відмовляється від своєї участі в історичні подіях