Історія створення роману «Війна й мир»; Війна й мир Толстої Л. Н

Історія створення роману «Війна й мир»
Роману «Війна й мир» Л. Н. Толстой присвятив сім років напруженої й завзятої праці. 5 вересня 1863 року А. Е. Берс, батько Софії Андріївни, дружини Л. Н. Толстого, послав з Москви в Ясну Галявину лист із наступним зауваженням: «Учора ми багато говорили про 1812 рік з нагоди наміру твого написати роман, що ставиться до цієї епохи». Саме цей лист дослідники вважають «першим точним свідченням», що датує початок роботи Л. Н. Толстого над «Війною й миром». У жовтні того ж року Толстой писав своїй родичці: «Я ніколи не почував свої розумові й навіть всі моральні сили стільки вільними й стільки здатними до роботи. І робота ця є в мене. Робота ця — роман із часу 1810 і 20-х років, що займає мене цілком з осені… Я тепер письменник всіма силами своєї душі, і пишу й обмірковую, як я ще ніколи не писав і не обмірковував».

Про те, як створювалося одне з найбільших світових створінь, свідчать рукописи «Війни й миру»: в архіві письменника збереглося понад 5200 дрібно пописані аркуші. По них можна простежити всю історію створення роману.

Спочатку Толстой задумав роман про декабриста, що вернувся після 30-літнього сибірського посилання. Дія роману починалося в 1856 році, незадовго до скасування кріпосного права. Але потім письменник переглянув свій задум і перейшов до 1825 року — епосі повстання декабристів. Але незабаром письменник залишив і цей початок і вирішив показати молодість свого героя, що збіглася із грізної й славної часом Вітчизняної війни 1812 року. Але й на цьому Толстой не зупинився, і тому що війна 1812 року перебувала в нерозривному зв’язку з 1805 роком, той і весь твір він почав із цього часу. Перенесучи початок дії свого роману на піввіку в глиб історії, Толстой вирішив провести через найважливіші для Росії події не одного, а багатьох героїв.

Свій задум — запам’ятати в художній формі піввікову історію країни — Толстої назвав «Три пори». Перша пора — це початок століття, його перші півтора десятиліття, час молодості перших декабристів, що пройшли через Вітчизняну війну 1812 року. Друга пора — це 20-е роки з їхньою головною подією — повстанням 14 грудня 1825 року. Третя пора — 50-е роки, невдалий для російської армії кінець Кримської війни, раптова смерть Миколи I, амністія декабристів, їхнє повернення з посилання й час очікування змін у житті Росії. Однак у процесі роботи над добутком письменник звузив рамки свого первісного задуму й зосередив увагу на першій порі, торкнувшись лише в епілозі роману початку другої пори. Але й у такому виді задум добутку залишався глобальним по своєму розмаху й зажадав від письменника напруги всіх сил. На початку роботи Толстой зрозумів, що звичні рамки роману й історичної повісті не зможуть умістити все багатство задуманого їм змісту, і почав наполегливо шукати нову художню форму, він хотів створити літературний твір зовсім незвичайного типу. І йому це вдалося. «Війна й мир», за твердженням Л. Н. Толстого, — не роман, не поема, не історична хроніка, це — роман-епопея, новий жанр прози, що одержав після Толстого широке поширення в росіянці й світовій літературі.

Протягом першого року роботи Толстой напружено трудився над початком роману. По визнанню самого автора, безліч разів він починав і кидав писати свою книгу, втрачаючи й знаходячи надію висловити в ній все те, що йому хотілося висловити. В архіві письменника збереглося п’ятнадцять варіантів початку роману. В основі задуму добутку лежав глибокий інтерес Толстого до історії, до філософських і суспільно-політичних питань. Добуток створювався в атмосфері кипіння страстей навколо головного питання тої епохи — про роль народу в історії країни, про його долі. Працюючи над романом, Толстой прагнув знайти відповідь на ці питання.

Для того щоб правдиво описати події Вітчизняної війни 1812 року, письменник вивчив величезну кількість матеріалів: книг, історичних документів, спогадів, листів. «Коли я пишу історичне, — указував Толстой у статті «Кілька слів із приводу книги «Війна й мир», — я люблю бути до найменших подробиць бути вірним дійсності». Працюючи над добутком, він зібрав целую бібліотеку книг про події 1812 року. У книгах російських і іноземних істориків він не знайшов ні правдивого опису подій, ні справедливої оцінки історичних діячів. Одні з них нестримно вихваляли Олександра I, уважаючи його переможцем Наполеона, інші звеличували Наполеона, уважаючи його непереможним.

Відкинувши всі праці істориків, що зображували війну 1812 року як війну двох імператорів, Толстой поставив собі мету правдиво освітити події великої епохи й показав визвольну війну, що вів російський народ проти іноземних загарбників. Із книг російських і іноземних істориків Толстой запозичив лише справжні історичні документи: накази, розпорядження, диспозиції, плани боїв, листа й т. д. Він вніс у текст роману листа Олександра I і Наполеона, якими росіянин і французький імператори обмінялися перед початком війни1812 року; диспозицію Аустерлицкого бою, розроблений генералом Вейротером, а також диспозицію Бородінського бою, складену Наполеоном. У глави добутку включені також листи Кутузова, які служать підтвердженням характеристики, даної фельдмаршалові автором. При створенні роману Толстой користувався мемуарами сучасників і учасників Вітчизняної війни 1812 року. Так, з «Записок про 1812 рік Сергія Глинки, першого ратника Московського ополчення», письменник запозичив матеріали для сцен, що зображують Москву в дні війни; в «Творах Дениса Васильовича Давидова» Толстой знайшов матеріали, покладені в основу парти — занских сцен «Війни й миру»; в «Записках Олексія Петровича Ермолова» письменник знайшов багато важливих відомостей про дії російських військ під час їхніх закордонних походів 1805-1806 років. Багато коштовних відомостей Толстої виявив і в записах В. А. Перовского про його перебування в полоні у французів, і в щоденнику С. Жихарева «Записки сучасника з 1805 по 1819 рік», на основі яких у романі описане московське життя тої пори.

Працюючи над добутком, Толстой також користувався матеріалами газет і журналів епохи Вітчизняної війни 1812 року. Багато часу він провів у рукописному відділенні Румянцевского музею й в архіві палацового відомства, де уважно вивчив неопубліковані документи (накази й розпорядження, повідомлення й доповіді, масонські рукописи й листи історичних осіб). Тут же він познайомився з листами фрейліни імператорського палацу М. А. Волковій до В. А. Ланской, листами генерала Ф. П. Уварова й інших осіб. У листах, що не призначалися для печатки, письменник знаходив дорогоцінні подробиці, що зображували побут і характери сучасників 1812 року.

Два дні Толстої пробув у Бородіні. Об’їхавши поле бою, він написав дружині: «Я дуже задоволений, дуже, — своєю поїздкою… Тільки б дав бог здоров’я й спокою, а я напишу такий Бородінський бій, якого ще не було». Між рукописами «Війни й миру» зберігся листок із замітками, зробленими Толстим у той час, коли він перебував на Бородінському полі. «Даль видний на 25 верст», — записав він, замалювавши при цьому лінію обрію й відзначивши, де розташовані села Бородіно, Горки, Псарево, Семеновское, Татариново. На цьому аркуші він відзначив рух сонця під час бою. Працюючи над добутком, ці короткі замітки Толстої розгорнув у неповторні картини Бородінського бою, повні рухи, фарб і звуків.

Протягом семи років напруженої праці, якого зажадали написання «Війни й миру», Толстого не залишали щиросердечний підйом і творче горіння, і саме тому добуток не втратив свого значення дотепер. Пройшло більше сторіччя від дня появи в пресі першої частини роману, і незмінно «Війну й мир» читають люди всіх віків — від юнаків до старих. У роки роботи над романом-епопеєю Товстої заявив, що «ціль художника не в тім, щоб незаперечно розв’язати питання, а в тім, щоб змусити любити життя в незліченних, ніколи не истощимих всіх її проявах». Тоді ж він зізнався: «Коли б мені сказали, що те, що я пишу, будуть читати теперішні діти років через двадцять і будуть над ним плакати й сміятися й полюблять життя, я б присвятив йому все своє життя й всі свої сили». Чимало таких добутків створене Толстим. «Війна й мир», присвячена однієї із кровопролитнейших воєн XIX століття, але стверджуючу ідею торжества життя над смертю, займає серед них почесне місце.