Казка «Пригоди Сніжка»
У дівчинки Світланки була улюблена кішечка Тері. Вона чудово проводила з нею свій час. Одного теплого весняного ранку Тері привела до Світланки трьох своїх кошенят. Ці кошенята були маленькі, м’якенькі та пухнасті. І дівчинка назвала їх: Попелюшка, Сніжок та Перлинка. Сніжок дуже вирізнявся з-поміж інших кошенят своєю вдачею.
З ним постійно траплялися якісь пригоди. Сніжок дуже пишався своєю зовнішністю — білою пухнастою шубкою, чистенькими і біленькими м’якими лапками. Одного разу з ним стався прикрий випадок. Граючись із Перлинкою та Попелюшкою, він заліз на молоденьку яблуньку і не помітив, як опинився на тонісінькій гілочці.
Аж раптом налетів сильний вітер з рясним дощем. Молоденьке деревце хиталося під силою вітру, Сніжок ніяк не міг злізти з гілки і ледве тримався на ній. У нього щосекунди ставало все менше сили.
Вітер дмухнув іще сильніше, після чого котика знесло вітром з деревинки прямо у велику калюжу. Із калюжі Сніжок виліз не схожий сам на себе: мокрий і дуже брудний. Подивився на свою білу шубку, побачив, якою вона стала… Йому було соромно з’являтися у такому вигляді перед Попелюшкою та Перлинкою, які кликали його під накриття. Але під дощем йому було так холодно, що, незважаючи на свій сором, він побіг до них.
Кошенята одразу ж підбігли до нього й стали облизу- вати його, а потім пригорнулися до нього, щоб він зігрівся і висох. Так, згорнувшись, вони заснули, а коли прокинулися, то Сніжок був знову чистеньким і біленьким, але більше ніколи не вихвалявся своєю зовнішністю і був вдячний за допомогу.
Казка «Пригоди Сніжка»