Ліворука дитина

Якщо ваша дитина лівша, — то добре це чи погано? Існує така точка зору: якщо увесь світ побудований для праворуких, то лівшам у ньому некомфортно. Ще два чи три покоління тому на лівшу дивилися настільки скоса, що це призводило до виникнення у дитини комплексу неповноцінності. Хтось вважає ліворуких майже геніями, а хтось впевнений, що ліворукість — недолік.

Дитина-лівша багато в чому відрізняється від своїх однолітків і не лише упертістю, що затягнулася. Зазвичай це особливо талановиті і дуже емоційні діти. Вони вже з трьох років набагато краще за інших малюють, ліплять.

Між іншим, багато хто з видатних людей був саме «лівшою». Так, лівою рукою писали свої шедеври Леонардо да Вінчі, Мікеланджело, Рафаель і Пікассо, ліворукими були видатний фізіолог І. Павлов, письменник і вчений В. Даль, творець теорії відносності А. Ейнштейн, Чарлі Чаплін, Льюїс Керолл, Гарі Трумен, Бенджамін Франклін, Юлій Цезар, Мерлін Монро та багато інших видатних людей. Часто серед ліворуких дітей трапляються діти, які гарно малюють. Проте здібність до малювання, як правило, виявляється у шкільному віці.

Певною мірою художні здібності ліворуких дітей пов’язані з образністю психічних пізнавальних процесів та достатнім розвитком дрібної моторики руки у шкільному віці. Крім того, в ліворуких дітей простежуються значні успіхи в математиці, музиці, шахах тощо. Але в той же час деяким з них властива затримка мовлення та трудність у вимові різних звуків.

Така дитина безпосередня, довірлива, легко підпадає під вплив тимчасових почуттів та настроїв, плаксива, вередлива, схильна до гніву, наполеглива у здійсненні бажань. Їй іноді важко оволодіти читанням та писанням у ранньому віці, а в першому класі вони для неї часто-густо стають каменем спотикання. Насправді для вчених дотепер залишається загадкою, чому людина бажає діяти тією чи іншою рукою. У багатьох випадках ми можемо говорити про так звану спадкоємну ліворукість.

Допомогою у вирішенні питання, яка ж рука є домінуючою у маляти, може стати аналіз певних родинних випадків. Якщо хтось із родичів у першому або другому поколінні був ліворуким, то ваш малюк може перейняти цю здатність. Але ліворукість вже точно не можна вважати хворобою і вбачати в ній причину поведінкових порушень або відхилень у розвитку.

Чим відрізняється дитина-лівша від інших, звичайних, на нашу думку, дітей? Лише тим, що у нього домінує права півкуля мозку. Але ж дитина народжується з двома… правими півкулями. І лише пізніше, з розвитком особистості малюка, одна з двох починає «лівіти». Тому мозок дорослої людини складається з правої та лівої півкуль, кожна з яких — не дзеркальне відображення іншої, а необхідне її доповнення, тому що і в одній, і в другій півкулях зосереджені зовсім різні центри життєдіяльності людини. Наприклад, ліва — відповідає за мовлення та абстрактне мислення, права — за музичну та художню творчість, образне мислення.

За домінування лівої півкулі відчувають щастя і насолоду, а правого — страх і сум. Ці відмінності можна продовжувати безмежно, але головне, що навіть відносне домінування однієї з півкуль зумовлює психологічні особливості людини. Поштовхами для перетворення одного з правих півкуль на ліву у дітей є початок оволодіння мовою і перше усвідомлення дитиною самої себе. Тому після кризи 3-х років і починають вимальовуватися відмінності між «правшами» та «лівшами», вірніше. «праворукими» та «ліворукими» дітьми. Як «праворукість», так і «ліворукість» пояснюється тим, що існує перехрещення нервових шляхів, що протяглися від кінцівок до півкуль мозку.

Причому за домінування лівої півкулі ведучою, як правило, є права рука, за домінування правої півкулі — ліва. У третини людей жодна з півкуль не домінує. Близько 90% всіх людей має ведучу праву руку. Решта 10% — це ліворукі.

Як правило, ліворукість є природною ознакою, однак, у рідкісних випадках вона може бути наслідком незначних пошкоджень окремих частин головного мозку. Всі емоційно-психологічні особливості ліворуких дітей свідчать про складність і суперечливість їх внутрішнього світу. Лівша має потенціал позитивної і негативної енергії. Каталізатором для виходу цієї енергії є умови середовища, в яких існує конкретна особистість. Вченими підкреслюються такі Психофізіологічні особливості ліворуких дітей: — погана зорово-рухова координація.

Це може виражатися в поганому почерку, у труднощах при змальовуванні різних графічних зображень; — різні мовні порушення. Найбільш часто виявляються в помилках при звуковому аналізі. І. Макар’єв у своїй книзі «Якщо ваша дитина лівша» наводить дані про те, що заїкається кожна третя ліворука дитина; — особливості просторового сприйняття. Це перекручування форм і пропорцій фігур, дзеркальність рухів , погана зорова пам’ять; — складності концентрації і переключення уваги.

Ліворукі люди характеризуються певними емоційно-психологічними особливостями, такими як підвищена емоційна чутливість, вразливість, швидка втомлюваність, як наслідок цього — обмежена працездатність, високий рівень креативності, яскраво виражені здібності до оригінальної художньої творчості, дратливість і уразливість, схильність до різних страхів , низький рівень самоконтролю, знижений емоційний фон , конформність , совісність, підвищений рівень тривожності. З приходом до школи шестирічних дітей питання щодо навчання письма ліворуких дітей отримало величезну активність. Вчителі все більше і більше переконуються, що перенавчання малят згубне для їх здоров’я, психічної поведінки тощо. — приділяється більше уваги до проблем ліворукої дитини, до її сприйняття світу; — на відміну від минулого вчителі не намагаються будь-що перевчити учня, застосовуючи каральні методи: биття по руках, прив’язування руки, одягання рукавиць, замальовування крейдою тощо; — вчителі намагаються повернутись обличчям до проблеми шульги, використовуючи хоча б відомі їм методи навчально-виховного процесу; — якщо в минулому в процесі вивчення нової букви учитель в кращому випадку давав зауваження до дитини-лівші , то зараз він намагається допомогти учню впоратись із труднощами в техніці написання.