Україна сотні років жила сподіванням волі. Наші предки заради цього жертвували своїм життям, ішли на поневіряння, приниження і муки. Яскравим прикладом цього є діяльність Кирило-Мефодіївського товариства.
Уявімо собі далекий 1846 рік, адже саме тоді Микола Костомаров організував таємне товариство, яке прагнуло визволення всіх слов’янських народів і об’єднання їх у федерацію. Із записок В. Білозерського дізнаємося про основні цілі і засоби боротьби кирило-мефодіївців, їх програму. Братчики у своїй діяльності керувалися Божими заповідями.
Дуже важливою є правильна оцінка приєднання України до Росії, яке стало причиною занепаду рідного краю, його звичаїв, традицій, мови. Члени товариства прекрасно розуміли, що самотужки визволитися з тюрми народів неможливо, тому й вели мову про об’єднання у цій боротьбі. Знаючи достеменно історію стародавнього світу, кирило-мефодіївці застерігали українців про те, що довге перебування в рабстві приведе народ до занепаду і зникнення. І закликали не допустити цього.
Проповідуючи об’єднання всіх слов’янських народів, члени братства одночасно наголошували на тому, що кожен народ повинен творити свою республіку, у якій була б своя мова, своя культура і свій окремий громадсько-політичний лад. Дуже важливою у програмі братства була теза про рівність різних націй у майбутній державі.
Проголошуючи «максимальну» програму своїх дій, кирило-мефодіївці думали і про «мінімальну», виступаючи за скасування кріпацтва, свободу друку, віри й науки, загальну освіту, заміну рекрутської армії народною міліцією. Проте планам братчиків не судилося здійснитися. Але наступні покоління використали їх працю для продовження боротьби за незалежність України.
Не завадило б і нашим політикам бути такими послідовними у прагненні здобути краще життя для свого народу.
Віками мріяв український народ про волю. З історії ми знаємо яскравих особистостей, наших провідників — борців за свободу, а також різні незалежницькі товариства й об’єднання, до яких належить і славне Кирило-Мефодіївське братство. Дороге воно для нас ще й тим, що його членом був пророк українського народу, наша слава і велич — Тарас Шевченко.
Братство поширювало ідеї слов’янського єднання, маючи на меті утворення федерації вільних слов’янських народів. У його програмі було записано: «І не буде ні царя, ні пана, ні кріпака». Члени Кирило-Мефодіївського братства поширювали ідеї дружби слов’янських народів.
Основний програмний документ організації — «Книга буття українського народу» — написана М. Костомаровим. Крім того, кирило-мефодіївці закликали до скасування кріпацтва, утвердження свободи друку, віри й науки, загальної освіти, заміни рекрутчини народною міліцією. Як бачимо, члени Кирило-Мефодіївського братства накреслили програму політичного визволення й незалежності.
Ідеї Кирило-мефодіївців давно вже стали дійсністю. Натомість ідеї слов’янського єднання, утворення федерації вільних слов’янських народів, з історичного погляду, виявились утопічними. Немає і дружби між слов’янськими народами, про яку мріяли братчики.
Україна не відіграла месіаністичної ролі у справі визволення слов’янських народів й утвердження справедливих засад життя. Ставши незалежною, вона прагне жити з усіма народами мирно, дружно, обравши європейський шлях розвитку.