Народний герой Григорій Добросклонов

Поема «Кому на Русі жити добре» — добуток про народ, його життя, праці й боротьбі. Поет селянської демократії, соратник Добролюбова й Чернишевського, Некрасов не міг пройти повз тихі, хто самовіддано, не щадячи сил і життя, боровся за волю народу. Образи революціонерів, перетворювачів незмінно привертали увагу Некрасова. Борцем за справу народу Некрасов зображує Григорія Добросклонова. Він син дячка, що жив «бідніше зубожілого останнього селянина», і «батрачки безмовної», слізьми солившей хліб. Голодне дитинство й сувора юність зблизили Григорія з народом, визначили життєвий шлях його: …років п’ятнадцяти Григорій твердо знав уже, Кому віддасть він життя свою И за кого вмре Багатьма рисами свого характеру, та й прізвищем, Гриша Добро-Схилів нагадує Добролюбова.

Як і Добролюбов, він — борець за селянські інтереси, за всіх скривджених і принижених. Він хоче бути там, «де важко дихається, де горі чується». Йому не потрібні багатства й далекі турботи про особисте благополуччя. Некрасовский революціонер готується віддати своє життя за те, щоб кожному селянинові жилося «весело, привільно на Русі».

Григорій не самотній у своїх мріях про щасливе народне життя. На чесний шлях вийшли вже сотні людей, подібних йому. Усім їм…доля готовила Шлях славний, ім’я голосне Народного заступника, Сухоту й Сибір Але нашого героя не лякають майбутні випробування, тому що він свято вірить у торжество справи, якому присвятили все життя.

Він бачить, що сам багатомільйонний народ пробуджується кборьбе. Рать піднімається Незлічима, Сила в ній позначиться Незламна! Ця думка наповнює його душу радістю й упевненістю в перемозі. У поемі показано, яка сильна дія роблять на селян-вахлаків і на сімох мандрівників слова Григорія, який вони заражають вірою в майбутнє, у щастя для всієї Русі Григорій Добросклонов — майбутній вождь селянства, виразник його класового гніву й розуму. Важкий шлях Григорія, але й славний, на нього вступають лише сильні душі, на такому шляху, на думку Некрасова, чекає людини справжнє щастя, тому що найбільше щастя складається в боротьбі за волю пригноблених, у тім, щоб нести людям світло й радість життя. На основне питання своєї поеми — кому на Русі жити добре?

— автор відповідає: борцям за щастя народу. У цьому й полягає зміст поеми Бути б нашим мандрівникам під родною кришею, Якщо б знати могли вони, що діється із Гришею.

Чув він у груди своєї сили неосяжні, Тішили слух його звуки благодатні. Звуки променисті гімну благодатного — Співав він втілення счастия народного! А зараз давайте подивимося на реально-біографічний фактор появи Гриши. Можливо, ви вже знаєте — прототипом був Добролюбов. Подібно йому Гриша — борець за всіх принижених і ображених, стояв за селянські інтереси. Він не випробовував тяги до задоволення престижних потреб (якщо хто пам’ятає лекції по обществознанию), тобто на першому плані в нього турботи не про особисте благополуччя Тепер ми дещо знаємо про Добросклонове.

Давайте виявимо деякі його особистісні якості, з тим, що б довідатися ступінь значимості Гриши як ключової фігури. Для цього нам треба просто виділити з вищесказаного слова, що характеризують його. От вони: здатність до жалю, тверді переконання, залізна воля, невибагливість, висока працездатність, освіченість, чудовий розум.

Тут ми з вами, непомітно для себе, підійшли до значення образа Гриши Добросклонова. Подивитеся: цих якостей цілком достатньо, що б відбити чільну ідею поеми.

Звідси висновок настільки ж прозаїчний, як же й лаконічний: Гриша собою відбиває одну з головних ідей поеми. От ця ідея: на Русі жити добре тільки таким от борцям за щастя пригнобленого народу. Пояснити, чому мені навряд чи вдасться — питання філософський і потрібні знання психології. Все-таки я спробую привести приклад: коли рятуєш кому-небудь життя, то з’являється почуття, начебто ти сильний і добрий, слуга паную, батько солдатам,…так? А отут цілий народ рятуєш… Але це тільки наслідку, а із чого починалося нам як і раніше має бути з’ясувати.

Давайте порассуждаем ми знаємо, що з дитинства Гриша жив серед нещасних, безпомічних, зневажуваних людей. Що висунуло його на таку висоту, що змушувало його жертвувати собою заради простого народу, адже перед, грамотним і утвореним, талановитим парубком відкривалися, прямо скажемо, безмежні можливості.

Між іншому, це почуття, якість або відчуття, називайте як хочете, харчувало творчість Некрасова, з його подачі була визначена головна ідея поеми, від нього беруть джерела патріотизм, почуття відповідальності. Це — здатність до жалю.

Якість, якою володів сам Некрасов і наділив їм ключову фігуру своєї поеми. Зовсім природно, що за цим ідуть патріотизм, властивій людині з народу, ну й почуття відповідальності перед народом. Дуже важливо визначити епоху в якій з’явився герой. Епоха — підняття суспільного руху, багатомільйонний народ піднімається до боротьби. Подивитеся: «…Рать піднімається незлічима сила в ній незламна…

» У тексті прямо доводиться, що щастя народне можливо лише в результаті всенародної боротьби проти гнобителів. Основна надія революціонерів-демократів, до яких належав Некрасов — селянська революція.

А хто піднімає революції? — революціонери, борці за народ.

У Некрасова це був Гриша Добросклонов. Звідси випливає друга ідея поеми або, вірніше, вона вже витекла, нам залишилося тільки виділити її із загального потоку міркувань. Народ, внаслідок напрямку реформ AII, залишається як і раніше нещасним, пригнобленим, але(!

) сили для протесту зріють. Реформи підштовхнули в ньому прагнення до кращого життя. Ви звернули увагу на слова: «…

Досить! Кінчений з минулий розрахунок, Кінчений розрахунок паном! Сбирается із силами російський народ И вчиться бути громадянином!…» Форма передачі були пісні, у виконанні Гриши.

У словах саме й відбивалися ті почуття, якими наділений герой. Можна сказати, що пісні були вінцем поеми тому, що в них відбите все те, про що я говорив.

І в цілому вони вселяють надію, що Батьківщина не загине, незважаючи на страждання й лиха, що захльостували її, і всеосяжне відродження Росії, а що саме головне — зміни свідомості простого російського народу