«Недотепи» у п’єсі А. П. Чехова «Вишневий сад»

Художній світ Чехова нескінченно складний, багатогранний, позбавлений будь-якої однолінійність. Письменникові відкрито було все недосконалість життя, зрозумілий був глибокий трагізм людського існування. Тому закономірно, що в п’єсу Вишневий сад входить тема недотепства. Чехов зображує нещасних, страждаючих людей.

Коло нездар досить широкий, хоча слово недотепа вживається в п’єсі по відношенню тільки до чотирьох персонажам: Яші, Дуняше, Петі Трофимову, Фірс…

Лакей Яша мріє лише про блискучу паризького життя і, зрозуміло, не усвідомлює свого духовної убогості. Але в цій перекрученості і Затовстіло російської людини полягає один із проявів того самого недотепства, яке так тонко відчув старий Фірс.

Доля гувернантки Шарлотти Іванівни — це ще одна варіація на тему недотепства. Безвихідним самотністю і тугою пройнятий її визнання: .. . Коли татусь і матуся померли, мене взяла до себе одна німецька пані і стала мене вчити… А звідки я і хто я — не знаю…

Конторник Єпіходов має дуже красномовне прізвисько — двадцять два нещастя. І дійсно, любов судомного-ходів відкинута, претензії на освіченість не мають під собою. Підстави. Чехов точно передає невиразну незадоволеність конторника життям: Я розвинута людина, але ніяк не можу зрозуміти напрямку, чого мені, власне, хочеться, жити мені чи застрелитись.

До Недотепа відноситься і старий лакей Фірс. Перед нами вірний раб, який вважає скасування кріпосного права нещастям. У цій людині так і не прокинулося гідність, духовного розкріпачення не відбулося.

Ми бачимо, як зворушливо 87-річний Фірс дбає про Гаєв. Тим страшніше й безвихідні фінал п’єси…

Звернемося тепер до образів колишніх господарів вишневого саду. Раневська і Гаєв — недотепи в повному розумінні цього слова. Вони давно втратили відчуття реальності і сподіваються на малоймовірну допомогу багатою ярославської тітоньки, відкидаючи цілком здійсненний план порятунку маєтку.

Трагедія цих людей не в тому, що вони розорилися, а у дрібноті їх почуттів, у втраті останнього нагадування про дитинство — вишневого саду. Страждання Раневської і Гаєва цілком щирі, хоча і приймають кілька фарсову форму.- Життя Раневської не позбавлена драматизму: помирає чоловік, трагічно гине семирічний син Гриша, кидає коханець… Любов Андріївна, за її ж власним визнанням, не може боротися зі своїми почуттями навіть тоді, коли розуміє, що обманута коханим.

У зайвій сконцентрованості героїні на власних переживаннях є чимала частка егоїзму, відстороненості від чужих страждань і поневірянь. Про смерть старої няні Раневська говорить за чашкою кави. У свою чергу, спогади про померлу Анастасії не заважають Гаеву дістати заповітну коробочку льодяників…

Глибоко нещасні в п’єсі Вишневий сад і Аня, Варя, Петя Трофімов. Звичайно, страждання молодих не так кидаються в очі. 27-річний Петя — ідеаліст і мрійник, але і він підвладний невблаганного ходу часу.

Який ви стали некрасивий, Петя, як постаріли! — Зауважує Варя. Трофімов вважає себе вищим за кохання, але саме любові йому не вистачає. Ви не вище любові, а просто, як ось каже наш Фірс, ви недотепа, — точно вгадує Раневська причину Петино невлаштованості в житті.

До Недотепа у п’єсі Вишневий сад має бути віднесений і Єрмолай Лопахін. Петя Трофимов прав, коли говорить про його ніжної душі. У подвійності Л опахіна полягає трагічна суперечливість його образу. У своїх відносинах з Варею герой гранично скутий, боязкий.

Він, по суті, так само самотній і нещасний, як і оточуючі.

П’єса Вишневий сад закінчується сумним словом недотепа, яке вимовляє забутий усіма Фірс. За цим словом стоїть багато чого… Чехов далекий від порожнього облічітельства.

Мрія про гідну людину життя сусідить у творі з співчуттям до нещасних, страждаючим людям, які шукають вищу правду та все ніяк не можуть знайти…