Оповідання милорада Павича «Дамаскин». «Віртуальний історизм» як характерна ознака творчості письменника

ХІД УРОКУ

I. Мотивація навчальної діяльності учнів

Учитель

— Чого ти хочеш?

— Книжку.

Такий діалог ведуть герої одного з творів К. рансмайра. Як хочеться, щоб такі слова звучали якнайчастіше з уст молоді, школярів. Адже гарна книга — це і розрада, і порада, а стосовно творів постмодернізму — ще й інтелектуальна розминка, тест на ерудицію, загальну літературну освіту й свідоме ставлення до життя, його різноманітних виявів. Про художній твір постмодернізму та його естетичну вартість і говоритимемо на уроці.

II. оголошення теми й мети уроку

III. Актуалізація опорних знань

1. Бесіда

— Що ви знаєте про автора оповідання «Дамаскин» м. Павича?

— Яке враження у вас склалося від твору?

— У чому особливості читання твору й гри письменника з читачем?

2. стислий переказ сюжету оповідання

Можливі варіанти переказу

До сербської Остени приходять 800 будівничих, і всі на ім’я Йован. Вони видатні майстри, які будують храми в давньогрецькому стилі.

Дочка пана Николича фон рудки, попечителя сербських шкіл і судді, Атилія забажала, щоб до її весілля вибудували палац, де вона житиме, та церкву, де вінчатиметься. Покликали найкращих будівничих — Йована Лествичника та Йована Дамаскина.

Атилія розповіла Дамаскину про свої сни-мрії. Ніби в неї народилася дитина, і вона її любить та ростить. А в того сина — особлива прикМета: шрам у вигляді заплющеного ока. У Дамаскина виявився такий самий шрам.

Читачі потрапляють на перше «перехрестя» й читають або про палац, або про третій храм, які будуються одночасно. Йован, будівничий церкви, показує креслення трьох церков — зеленої (цей посаджений ним самшит ростиме разом із храмом і набуватиме однакового вигляду з ним), жовтої (з каменю) та бузкової (це храм на небі, храм душі).

Якось панові повідомили, що церкву перестали будувати, бо перестав рости самшит. Коли Николич запитав, чому не росте самшит, йому відповіли: «Десь ви согрішили, пане Николич. Щось ви заборгували, комусь од рота кусень хліба відірвали. Коли покаєтеся й спокутуєте, борг повернете». А пан справді заборгував будівельникам.

Палац теж стоїть недобудований. На Дамаскина хтось напав і поранив, тому він зник. Атилія хоче його розшукати, йде в палац.

Читач знову опиняється на «перехресті» й може читати або про їдальню, або про спочивальню.

Атилія розуміє, що Дамаскин зашифрував їй послання в назвах меблів, у малюнках на стелі. Вона починає розгадувати, користуючись компасом і циркулем, здогадується, у які місця її кличуть, і їде туди. Усе вказує на один монастир. Атилію з почтом добре там приймають. Дочка пише батькові листа із враженнями про поїздку, місцевість, гостинність ченців. На зворотній дорозі до дівчини в карету підсідає молодий чоловік, схожий на її нареченого Алек-сандра, і дає книгу, у якій описано точно такими словами, як вона писала, подорож до монастиря. Але книга називається «Життєпис генерал-майора і кавалера Симеона, сина Стефана Пищевича в роках 1744-1784». Атилія дивується. між нею та молодиком відбувається любовна сцена. Атилії здається, що це Александр, вона не помічає відрубаного вказівного пальця в юнака (а саме таке поранення дістав Дамаскин).

Повернувшись додому, Атилія розраховується з боргами батька й вибачається перед будівничими; по знаках у спочивальні знову здогадується, що Дамаскин її кличе. Вираховує маршрут і їде. Кінцевий пункт — монастир, який, виявляється, належить їй самій. У подарунок вона дістає ще дві обручки й… відрубаний палець у скриньці.

IV. Формування вмінь і навичок

Відтворення «місцевого колориту: балканські імена, географічні назви; побутові деталі

…Що можна сказати про будинки? Просто, якісь із них мають хист нас любити, а якісь — ні. Будинки — то по суті безперервне листування між будинком та тими, хто в них мешкає

Парадоксальні портрети Один із будівничих був старий, переляканий чоловічок, короткорукий і такий мовчун, що коли його примушували заговорити, рот його ляскав, наче риб’ячий міхур.

Дамаскин був гарний, але лівша, з міцними литками й цупкою чорною бородою із золотою защіпкою. Лікті та зап’ястя в нього були перев’язані білими хустками, як це роблять шаблісти. Коли вони нападають, хустки розвіваються і спантеличують супротивника — той не знає точно, з якого боку слід чекати удару. Але молодий Дамаскин не носив ані шаблі, ані ножа. майже весь час мовчав, хоча безупинно щось робив руками

Каталогізація, «плетення словес» Імена будівничих, географічні назви, речі (наприклад, меблі в кімнаті всі починалися на «с»)

* тут і далі переклад О. микитенко.

3. Визначення традиційних художніх засобів, використаних

Автором в оповіданні

Іронія — невідомому, який напав на сплячого Дамаскина, не вдалося його вбити, бо раптом «прикро забурчало в животі»;

Гіпербола — в Атилії так багато мрій і відчуттів, що їх щодня доводиться забувати «не пудами чи кілограмами, а тоннами»;

Афоризми — «Якщо хочеш довго і щасливо прожити на землі, не щади себе ні в чому»;

Епітети, порівняння та ін.

4. складання графічного змісту оповідання

Оповідання для комп’ютера та циркуля: Дамаскин Будівничі Обід

Перше перехрестя

Третій храм Палац

Друге перехрестя

Їдальня Спочивальня

5. інтерактивна вправа «мозковий штурм»

— Чи можна винести якісь моральні уроки з оповідання?

Очікувані відповіді

— Слід дбати про «храм душі».

— Гріхи необхідно спокутувати, а борги сплачувати.

— Кохання — дивне й непередбачуване почуття.

V. Домашнє завдання

Знати зміст оповідання. Уміти визначати риси постмодернізму, аналізувати твір.

Прочитати роман П. Коельо «Алхімік».

Підготуватися до бесіди за твором.

Індивідуальне завдання: підготувати повідомлення про життєвий і творчий шлях П. Коельо.

VI. Підсумки уроку

Інтерактивна вправа «мікрофон»

Продовжте речення:

Моє враження від твору м. Павича після літературознавчого

Аналізу…