Осіння пора-людини краса

Приказки, прислів’я про старих людей, про старість.

1. Не розуміє молодий старого, аж доки сам не постаріє.

2. Не лай старого — сам старий будеш.

3. Шануй старих — молоді тебе пошанують.

4. Старий скаже на глум, а ти бери на ум.

5. Слухай старих людей — то й чужого розуму наберешся, і свого не загубиш.

6. Ліпша старого рада, як молодого робота.

7. Шукай правди у старих, а сили у молодих.

8. Старять годи й тяжкі негоди.

Завдання: Описати зовнішність людини похилого віку.

Висновок: отже, у стареньких людей сиве волосся, зморшки на обличчі та руках, погіршується зір, слух, пам’ять, рухаються вони повільно, спираються на палички. Усе це — зовнішні ознаки людей похилого віку. Але є ще внутрішні, непомітні. Якщо у дітей із кожним роком збільшується зріст, непомітно для людського ока збільшуються внутрішні органи: легены, нирки, то старих людей усе навпаки.

Постійно зменшуються маса головного та спинного мозку, слабнуть також порушується обмін речовин, знижується скорочувальна здібність серцевого м’яза, зношуються суглоби та зникає речовина, що їх змащує. Збільшується ризик виникнення гострих хвороб, загострюються хронічні хвороби. Дуже часто трапляється, що в кожного пацієнта похилого віку лікарі виявляють одночасно 12 — 15 хвороб.

Отже, старіння — це процес згасання організму, а старість — заключний етап людського життя.

Прочитати текст на дошці

Біологічний процес старості

Старість розглядають як завершальний період розвитку людини. Для літніх людей характерне сповільнення реакції на зовнішні подразники, зниження почуттів, у них слабка пам’ять. Із віком у більшості людей знижується гострота слуху, зору, змінюється еластичність шкіри — з’являються зморшки, волосся сивіє або випадає, псуються та випадають зуби, зростає частка хронічних захворювань .

Є наука про старіння і старість — «геронтологія». Виникла вона в другій половині XIX ст. Засновник її — відомий російський учений, лауреат Нобелівської премії І. І. Мечников.

Середній вік нормального людського життя за Мечниковим не 70-80 років , а 100-120 і більше. Якщо людина не доживає до цього періоду, вона страждає від передчасної старості, яку можливо лікувати за допомогою науки «макробіотики» .

Ученими вивчалися випадки довголіття людей, коли вони доживають до 130-170 років . Ці дослідження показують, що довгожителі енергійні. Для них характерний високий життєвий тонус. Чим активніша нервова система, тим більше живе така людина.

Систематична праця є однією із обов’язкових умов довголіття.

Кожен рік 1 жовтня відзначається як Міжнародний день людей похилого віку, проголошений 50-сесією Генеральної Асамблеї ООН. В Україні цю дату відзначають з 1991 року.

У нашій країні проводиться Всеукраїнська благодійна акція «Милосердя», яка розрахована на адресну підтримку найбільш вразливих категорій населення: пенсіонерів, ветеранів, інвалідів, самотніх непрацездатних громадян за рахунок залучення спонсорської та благодійної допомоги.

Міністерством охорони здоров’я впроваджено спеціальну програму «Здоров’я літніх людей». До неї входять: поліклінічна допомога та стаціонарна допомога вдома, лікування інвалідів Великої Вітчизняної війни у госпіталях, придбання ліків в аптеках зі знижкою.

Життя вже не раз доводило, що найкращі ліки — доброта. Вона відроджує надію, зміцнює віру, зціляє душу.

Проблеми у людей похилого віку:

Бідність ;

Поганий стан здоров’я;

Самотність через випадки складних стосунків із дітьми, родичами;

Людина похилого віку часто втрачає колишніх друзів і не має можливості знайти нових.

Ускладнюються її контакти з навколишнім світом.

У зв’язку з цими змінами може розвинутися комплекс неповноцінності, з’являється відчуття самотності;

Нездатність обходити себе.

Завдання: Пояснити зміст прислів’я «Старість — не радість».

Старість неминуче окреслює навколо людини коло самотності… І тоді єдиним сенсом життя стає спілкування з близькими людьми: дочками, синами, онуками.

Тест «Хвилинка для роздумів».

Якщо хочете знати про те, як ви ставитеся до людей похилого віку та чи виховані ви діти, досить дати відповідь «так» чи «ні» на запропоновані запитання. Якщо так — загніть палець.

1. Чи знаєте ви день народження своїх дідуся і бабусі?

2. Чи вітаєте своїх дідусів і бабусь із днем народження?

3. Чи не соромитеся ви вдома, у гостях, у театрі подавати бабусі пальто, дати руку, коли виходите з транспорту?

4. Батьки пригощають тебе тістечком, шоколадкою. Чи завжди ти ділишся з своїми дідусем і бабусею?

5. Чи допомагаєш своїм дідусеві та бабусі у господарській роботі?

6. Чи хоч раз допомагав стареньким перейти дорогу, донести кошик чи підняти якусь річ?

Якщо ти дуже гарний онук чи гарна онучка, пальці повиннібути загнутими. Якщо картина вийшла зовсім протилежна, ти повинен серйозно задуматись над тим, якою людиною ростеш. Якщо ж тільки дещо не співпадає, не засмучуйся.

Справу можна виправити, будь тільки уважним до своїх близьких.

Задачі:

1. Одинокій бабусі школярі-волонтери допомагали зібрати яблука. За перший день зібрали 56 кг яблук, за другий — на 7 кг більше, ніж за перший. Третього дня вони зібрали на 15 кг менше, ніж за другий день.

Скільки кілограмів яблук зібрали школярі-волонтери за третій день?

Відповідь: 48 кг яблук зібрали школярі-волонтери за третій день.

2. Пенсійний вік, що дає право на одержання пенсії за віком в Україні, для

Чоловіків складає 60 років, для жінок на 5 років менше. Який пенсійний вік у жінок?

Відповідь: 55 років ― пенсійний вік у жінок.

3. Стаціонарне відділення для самотніх літніх громадян розраховане

На 15 місць. У відділенні проживає 6 жінок, а чоловіків на 2 більше. Скільки

Вільних місць є у відділенні?

Відповідь: 1 місце у відділенні вільне.

Підсумок уроку: Діти! Ростіть чуйними, доброзичливими, бо це кращі риси людини, які так потрібні сьогодні нашій Україні. Будемо шанувати літніх людей. Повернемося обличчям до найбільш незахищених верств населення, до тих, хто потребує нашої допомоги.

Нехай на нашій землі ніколи не згасне полум’я родинного вогнища, любові та добра, взаємної турботи.

Діти! Немає на землі нічого вічного. Не вічні й наші рідні… Проходить час, і ми прощаємось із ними. «На все Божа воля», ― кажуть у народі.

Але як часто не вистачає онукам ніжної, теплої любові бабусі, дідуся, не вистачає їхнім батькам поради, не гоїться в серці рана, лише притупляється біль.