Особливості конфлікту в драмі А. Н. Островського «Безприданниця» Безприданниця Островський А. Н

Особливості конфлікту в драмі А. Н. Островського «Безприданниця»
А. Н. Островський у своїй творчості продовжував і розвивав традиції реалізму комедій Фонвізіна й Грибоєдова. Він писав: «Історія залишила назву великих і геніальних тільки за тими письменниками, які вміли писати для всього народу». Вони почували зміни в суспільстві, відбивали їх у добутках. Будучи істинно геніальним драматургом, Островський прагнув зображувати у своїх добутках реальне життя з усіма її пороками й недоліками. Драма «Безприданниця» була написана наприкінці 70-х років XIX в., у період переходу Росії на більше прогресивний, новий етап розвитку, сполучений з утворенням нового класу — класу підприємців і, як наслідок, що ознаменувався виникненням соціальних конфліктів, обумовлених поділом суспільства й неприйняттям нового класу прихильниками старого будуючи

Протистояння людей нового типу, таких, як Паратов, що пропалюють життя, що не замислюються про моральні проблеми й високі матерії, що оцінюють всіх і вся з висоти свого соціального стану, з погляду меркантильного інтересу, з погляду грошей, і тих, хто стоїть на соціальних сходах щаблем нижче, тих, хто належить до того ж стану, що й Карандишев, Лариса, Огудалова.

Яскравим вираженням цього суспільного протистояння в драмі є любовний конфлікт: з одного боку, це — Лариса, захоплена, романтична натура; з іншого боку — Паратов, особистість, нездатна випробовувати трагічно-сильні почуття, властиві лише духовно богатим натурам. Лариса прагне пережити всю буру відчуттів, не страшачись наслідків. Її любов унікальна. Раз виникши, це почуття вже не зникає; призначене для одного-єдиної людини, це серце не може бути віддане іншому. Тому-Те обвинувачення Паратова в невірності, у поверховості почуттів, у мінливості — ці обвинувачення незрозумілі героїні; вони скоріше ставляться до самого обвинувача

Лариса вірна своєму почуттю; для неї не існує приниження, якщо мова йде про любов: вона готова в усіх на очах бігти вслід Паратову, що цинічно бросили її, і без зволікання прощати при наступній зустрічі

Представлений Островським любовний конфлікт поступово переходить на більше глибокий моральний рівень. Це вже не протистояння двох станів, не любов, обмежена суспільними рамками. На цьому філолофсько-духовному плані образ Лариси протипоставлений не тільки миру паратових і кнурових, але й образу Карандишева й Огудаловой.

Лариса, відкрита, що нехтує лицемірство дівчина, протистоїть своїй матері, що прагне, мабуть, як і Паратов, до матеріальних благ, здатної брехати, вивертатися й плазувати перед усіма, хто вище її в соціальному плані; приголосної жертвувати не тільки власною честю, але й честю дочки заради вигоди. Героїня драми протипоставлена й Карандишеву, на перший погляд тихому й люблячій Ларисі людині, але насправді прагнучому пробитися в суспільство багатих купців і підприємців, що використовує її лише як місток, що допоможе йому, Карандишеву, перебратися через прірву, що розділяє його й Паратова.

Карандишев прагне потрапити в той мир, де правлять гроші, де девальвуються поняття честі й шляхетності, де головний девіз — це: «Усякому товару ціна є» — і де товаром може бути жива людина, де утворена, переважаюча в духовному розвитку й Вожеватова, і Кнурова, і Паратова дівчина стає предметом гри в орлянку. Цей мир глибоко загруз у брутальності, неправді й лицемірстві. Недарма Островський використовує систему мовців прізвищ у драмі: так, Паратов означає — швидкий, спритний; Кнурів — «кнур» і т. д. І цьому миру тварин, а не людей протистоїть Лариса, чиє ім’я означає «чайку». І ця чайка, тендітний, ніжний птах, протягом всієї п’єси прагне вирватися з полону, і у фіналі вона виривається, вона знаходить волю

У драмі «Безприданниця» Островський піднімає споконвічні питання моральної й моральної культури, питання, що хвилюють людей за всіх часів, за всіх часів існування й боротьби світлих, піднесених, яскравих особистостей і темних, погрязших в обмані душ.