Панас мирний . Справжнє ім’я — Панас Якович Рудченко

Панас Мирний народився 13 травня 1849 р. в родині бухгалтера повітового скарбництва в Миргороді на Полтавщині. У сім’ї дотримувалися патріархальних звичаїв, вели натуральне господарство, багато працювали, не гордували селянами, домашньою челяддю, не відгороджували від них своїх дітей. Навчався майбутній письменник у початкових школах Миргорода та Гадяча, за старанність і відмінні успіхи щороку нагоро-мжувався «похвальними листами».

У1862 р. Панас закінчив Гадяцьке повітове училище. З 1863 р. почав служити в канцеляріях Гадяча, Прилук, Миргорода. У вільний від служби час захоплювався літературою, усною народною творчістю.

У 1869,1879 рр. його брат Іван Білик друкує частину аібраних Панасом фольклорних творів у збірниках «Народні казки». У 1871 р. Панас переселився до Полтави, працював у губернській скарбниці; писав вірші, прозові твори, наступного року надрукував свій перший вірш «Україна» в журналі «Правда» за підписом Панас Мирний; у цьому ж журналі опубліковано його перший прозовий твір-оповідання «Лихий попутав». Письменник починає роботу над романом «Хіба ревуть воли, як ясла повні?». Протягом 1870-1880 рр. Панас Мирний створив цикл «образків з життя» під загальною назвою «Як ведеться, так і живеться».

У 1874-1885 рр. надрукував оповідання, повісті, романи: «П’яниця», «Лихі люди», «Повія», «Лови», «Морозенко», драма «Лимерівна».

Робота над романом «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» була закінчена і надіслана до друку в 1875 р. У Петербурзі розпочали друкувати твір, та робота припинилась, бо вийшов указ, за яким заборонялось видання книг українською мовою. Прогресивні громадські діячі України не могли дати загинуті найвидатнішому творові часу. Тому вперше роман був надруковаї ний М. П. Драгомановим у Женеві в 1880 р., але відразу потраї пив до списку заборонених видань і проникав до читачів у Росії таємно, як підпільна література. Уперше легально роман був опублікований у 1903р. в журналі «Киевская старина» лід назвок «Пропаща сила».

Реформа XIX століття скасувала кріпацтво. Законодавчим актами закріпаченим селянам надавалися права купівлі-продал нерухомого майна, ведення торгівлі, вільного заняття ремеслом права на вільний шлюб, вирішення всіх родинних справ без дозволу поміщика. Але ці права надавалися тільки після переход на викуп, після введення уставних грамот, які складали самі землевласники-поміщики, а затверджували і вводили в дію миров посередники, які призначалися теж з поміщиків. Для складанні уставних грамот надавався дворічний термін, , під час якого селяни лишалися тими ж кріпаками, тільки офіційно називалися тимчасовозобов’язаними.

Після введення уставних грамот поміщицькі лани лишалися у панській власності а та земля, якою користувалися кріпаки, продавалася їм примуі сово.

Поміщик мав повне право поміняти землю кріпакам — кращу на гіршу. Пани загарбували такі життєво необхідні для селя угіддя, як луки, випаси, ліси, водопої, щоб поставити юридичн вільних селян у економічну залежність

Композиція роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», його сюжет підпорядковані головному завданню — розкрити соціально-психологічні мотиви протесту селянства, зокрема Чіпки, показати причини того, чому розумна, енергійна й здібна людина стає на шлях розбою. Роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» мав ще й інший ивторський заголовок — «Пропаща сила». Хоч постав він із цензурних міркувань, але цілком’ виражав авторську ідею. «У ній ключ до розуміння і художнього задуму загалом і зокрема центрального персонажа твору, якого письменник змалював у всій суперечливості характеру, у всій складності його бентежної долі.

У ній — роздуми художника про нереалізовану, «пропащу силу» людини, яка народжена була для справ, можливо, значних і прекрасних, але яка так і не розкрилася в своїх потенційних якостях і можливостях»,- зазначав О. Гончар.

Наскрізним образом роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» є образ Чіпки Вареника. При всій індивідуальній своєрідності, винятковості це один із найтиповіших образів української дожовтневої літератури. У його створенні найповніше розкрився величезний літературний талант Панаса Мирного. Кожен епізод життя Чіпки, рисочка характеру, портретний штрих допомагають краще уявити цього сильного, розумного й талановитого чоловіка, який міг би принести багато користі людям, а силою соціальних обставин став розбійником-каторжником. Такий Чіпка Варениченко.

Розумний від природи, кмітливий, працьовитий, він гостро переживає соціальну несправедливість. У житті йомв зустрічалося небагато хороших людей: баба Оришка, дід Улад і Галя. Більше ображали: батько покинув, землю відібрали, вигнали із земства, навіть мати в дитинстві лаяла й била, зриваючи злість за своє невдале заміжжя, тяжку працю та злидні. Тому з дитинства Чіпка прагнув помсти.

Спочатку були горобці, потій багатій Бородай, який побив за непослух, потім пан, який приЯ власнював плоди селянської праці. Раз ставши на шлях злодійства, розбою, пияцтва, Чіпка вже не зміг від нього відмовитиси

Були в його житті й світлі моменти — знайомство й одруження з Галею, господарювання на землі, вибори в земські гласні. Дружина й мати своєю любов’ю деякий час утримували Чіпку від темних справ. Але нові несправедливості та лихі друзі підштовхнули його до остаточного падіння, кривавого розбійництва.

Хоч Нечипора називали стихійним бунтарем, борцем за соціальнії справедливість, але нічим не можна виправдати його злочини коли він убив сторожа, вирізав разом зі своїми співучасниками мирну сім’ю хуторян. Такий життєвий вибір зробили свого часу й батько Галі Максим та його дружина Явдоха. Іншими шляхами пішли Грицько, Христя, Галя. Грицько, такий самий сирота й біді няк, як Чіпка, зумів заробити грошей, купити землю й чесно госі подарювати на ній. Галя, дружина Чіпки, була «розбишацькою дочкою». Але вона ненавиділа крадене багатство, засуджувала батьків, відмовляла від злодійства Чіпку.

Таким чином, внутрішня масштабність роману, його проникливий психологізм, філософічність дають підстави твердити про появу в українській прозі нового типу епічного полотна, відмінного багатьма жанровими якостями від зразків, створених не тільки раніше, а й одночасно з ним.

ОСНОВНІ ТВОРИ: Оповідання «Морозенко», повісті «Лихі люди», «Лихо давне й сьогочасне», романи «Повія», «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», п’єса «Лимерівна».