Поетичний мир Б. Л. Пастернаку

Твір по літературі: Поетичний мир Б. Л. Пастернаку

Пастернак — присутність

Бога в нашім житті

А. Вознесенськ

Я думаю, що висловлення Андрія Вознесенська про Пастернак треба розуміти як присутність у нашім житті поетичного миру, поринаючи в який читач як би відчуває всю світобудову

У Пастернаку особливий поетичний лад, ритміка вірша, які дозволяють поетові одночасно в деталях відбивати крапельки дощу, шум ялинового бору й целую епоху, з революціями й війнами. Відомо, що особистістю поета цікавився И. Сталін. Звичайно, цікавився з певною метою. У цей відповідальний для поета момент за нього заступився Ілля еренбург. Він не побоявся сказати вождеві народів, що Пастернак — великої поет

Особисто мені в поезії Пастернаку подобається якась дитяча щирість і відкритість перед миром. Всі деталі життя й навколишнього світу поет бачить як би в перший раз. Подив і захват відчуваються в нього майже в кожному вірші. Всі його поетичні асоціації незвичайні й навіть фантастичні. Але, з іншого боку, поезія Пастернаку дихає дитячою тягою до традицій. Відомо, що діти люблять усе, що пов’язане із традиціями їхньої родини, із захватом очікують сімейних свят. В «Охоронній грамоті» Пастернак писав: «Усім нам є традиція, усім обіцяла свою особу, по-різному свою обіцянку стримала. Всі ми стали людьми в тій мері, у який людей любили й мали випадок любити».

Любов до людей — це теж, я вважаю, іде від «дитячості» поета. Вона постійно наростає в його творчості. Як приклад можна привести три строфи з вірша, що дало назву його збірнику віршів «На ранніх поїздах»:

Крізь минулого перипетії

И роки воєн і вбогості

Я мовчачи дізнавався Росії

Неповторні риси

Перемагаючи обожанье,

Я спостерігав, боготворячи

Тут були баби, слобожани,

Учні, слюсарі

У них не було слідів холопства,

Які кладе нестаток,

И новини й незручності

Вони несли як пани

Таке відношення до миру можна кинути в особу тим людям, які не люблять Росії й обвинувачують російський народ вхолопстве.

Мені подобається в поезії Пастернаку якась дуже людяна незручність, стриманість. Наприклад, він пише:

Мені по душі перекірливий норов

Артиста в силі: він отвик

Від фраз і ховається від поглядів,

И власних соромиться книг

Пастернаку належить і відомий поетичний рядок: «Бути знаменитим некрасиво». Чому поет соромливий?

Чому «бути знаменитим некрасиво»? Я думаю, не тільки тому, що це чисто моральні моменти, але суть ще й у прагненні поета з’єднати своє особисте з величезним миром людей і їхніх традицій, сполучити наївність дитини з мудрістю літньої людини

Хоча у творчості Пастернаку багато віршів про мистецтво, я полюбив його поезію — навіть у таких віршах — за відбиття життя. Наприклад, у його знаменитому вірші, де ліричний герой «вийшов на підмостки», розмова начебто б ведеться про мистецтво, і в той же час:

Але продуманий розпорядок дій,

И невідворотний кінець шляху

Я один, все тоне у фарисействі,

Життя прожити — не поле перейти

Кінцівка вражає глибоким розумінням життя й долі людини. Недарма цей вірш так любив читати зі сцени Володимир Висоцький, творчість якого — саме життя

Розуміння поетом трагедії життя породжує в душах читачів відчуття неблагополуччя миру, позбавляє їхнього байдужого відношення до навколишньої дійсності. Поетичний мир Бориса Пастернаку доріг нам ще й тим, що він допомагає нам залишатися добрими й чесними людьми всупереч всім хитруванням зла