Поради батькам дітей молодшого шкільного віку

Як допомогти дітям добре вчитися

Навчання в школі — одне з найскладніших і найвідповідальніших завдань у житті дитини, як у соціально-психологічному, так і в психологічному плані. Змінюється все життя дитини: все підпорядковується навчанню, школі, шкільним справам і турботам. Це дуже напружений період, передусім тому, що школа з перших днів ставить перед учнем цілий ряд завдань, не пов’язаних безпосередньо з його досвідом, потребує максимальної мобілізації інтелектуальних і фізичних сил.

Щоб зберегти в дитини бажання вчитися, прагнення до знань, необхідно навчити Її добре вчитися.

Усі батьки мріють, щоб їхні діти добре навчалися. Але деякі батьки вважають, що, віддавши дитину до школи, можна полегшено зітхнути: тепер усі проблеми, пов’язані з навчанням, повинна вирішувати школа. Звичайно, школа не відмовляється від своїх обов’язків.

Це справа не тільки для школи, а й для батьків. Ми, вчителі, пояснюємо дітям прийоми роботи, а як засвоїла дитина ці прийоми, як вона їх застосовує та чи застосовує взагалі, залишається за межами поля зору вчителя. А в батьків є всі можливості проконтролювати свою дитину.

Вони можуть їй надати ту допомогу, якої не може надати вчитель.

Особливого значення в цьому випадку набуває співпраця батьків і вчителя, узгодження їхніх дій.

Саме на початковому етапі навчання батьки повинні максимально опікуватися своєю дитиною, їхнє завдання — навчити правильно вчитися.

Зусилля сім’ї та школи у розв’язанні цієї проблеми — єдині.

Надання допомоги — Контроль за виконанням домашніх завдань.

Контроль має бути систематичним, А не час від часу, й не обмежуватися запитаннями: «Які оцінки?», «Чи виконав уроки?».

Після ствердної відповіді батьки займаються своїми справами, не контролюючи дітей.

Деякі батьки не контролюють дітей узагалі, пояснюючи це браком часу, зайнятістю. Як результат діти не засвоюють матеріал, роботу виконують недбало, неохайно, накопичуються прогалини. Усе це може призвести до інтелектуальної пасивності дитини. Вона не розуміє запитань учителя, відповідей товаришів, їй стає нецікаво на уроці, вона не робить спроб розумово працювати, а небажання напружувати думку перетворюється на звичку, тобто розвивається інтелектуальна пасивність.

Це призводить до небажання вчитися. Тому допомогу дітям слід надавати своєчасно. В іншому разі, прогалини в знаннях будуть накопичуватися, а ліквідувати їх потім просто неможливо.

Тобто контроль має бути постійним, щоденним, особливо в початковій школі.

На початку навчання маленький учень потребує вашої допомоги в тому, щоб ви нагадали йому про уроки й навіть посидіти поруч, поки він їх виконає. Ці перші його шкільні кроки надзвичайно важливі: від них, можливо, залежить усе його шкільне життя.

Дуже важливо контролювати не кінцевий продукт їхньої праці, а сам процес. Тобто важливо не просто проконтролювати результат роботи, а проконтролювати як дитина виконала цю роботу, допомогти подолати труднощі.

Шановні батьки!

Було б добре, якби ви цікавилися:

— Що вивчала дитина сьогодні в школі;

— як вона зрозуміла матеріал;

— як вона може пояснити, довести ті дії, які виконувала.

Під час роботи з дітьми головне — навчити їх думати самостійно, аналізувати, доводити, звертаючись до вас за порадою та допомогою.

Контроль — це організація допомоги для ліквідації будь-яких прогалин, труднощів.

Молодшим школярам притаманно спочатку щось зробити, а потім подумати. Тому необхідно привчати дітей до планування подальшої роботи.

Дуже важливим моментом є вироблення звички обов’язково виконувати домашні завдання:

— Якою б не була погода;

— які б не йшли передачі;

— чий би день народження не святкували.

Уроки мають бути виконані, й виконані добре. Виправдання невиконаним урокам Немає й бути не може. Для вироблення цієї звички потрібно, щоб батьки з повагою ставилися до навчання-як до важливої та серйозної справи.

Спрямовувати допомогу — Призвичаювати дітей до самостійності

Під час перевірки домашніх завдань не поспішайте вказувати на помилки, нехай дитина знайде їх сама, не давайте готової відповіді на її запитання. Під час виконання домашніх завдань не потрібно замінювати школяра в роботі; діти відучуються думати й чекають підказки. У цьому діти дуже хитрі й знаходять способи «змусити» працювати за себе.

Тому, надаючи школяреві допомогу, дорослі не повинні забувати, що головне все-таки не в тім, щоб подолати сьогодні ті чи інші труднощі, а в тому, щоб на прикладі кожного окремого випадку показати, як взагалі потрібно долати труднощі в навчанні, й привчати дітей до все більшої самостійності.

Шановні батьки! Бажаю Вам успіхів на ниві виховання Ваших дітей.

З повагою до Вас директор школи Макаренко Неллі Михайлівна.