Поради батькам, діти яких мають нервово-мовне порушення
Заїкання в дитини дошкільного віку може виникнути досить несподівано. У чому ж причина цієї вади? Найчастіше батьки вказують на переляк як причину заїкання.
Раптово можуть лякатися всі діти, але заїкатися починають тільки деякі з них. Чому?
¯ Наукова думка схиляється до того, що причиною цієї вади є дисбаланс у міжкульовій взаємодії.
¯ Що це означає?
¯ Відомо, що кожна півкуля мозку виконує свої функції: права півкуля керує лівою стороною тіла, а ліва — правою стороною. У ліворуких людей домінантною є права півкуля мозку, а в праворуких — ліва півкуля. Крім явного переважання лівої руки є прихована ліворукість.
¯ Серед дітей із заїканням більший відсоток ліворуких, ніж у дітей, що не мають цієї вади. Ліворукі діти досить вразливі: образливі, що є більшою схильністю до неврозу. Тому не порівнюйте дітей з кимось іншим.
Краще знайдіть у роботі вашої дитини щось гарне і похваліть її за це.
¯ Не можна змінити темперамент дитини. А суперечки, нервування з цього приводу лише погіршать стан дитини і батьків. Тим більше, коли йдеться про вразливу дитину із заїканням.
¯ Не варто підлаштовувати характер непосидючої, дуже рухливої дитини під ваш, дорослий; це не принесе позитивних результатів. Наслідком ваших намагань може бути погіршення взаємин між вами, що, до речі, негативно позначиться на психоемоційному стані дитини та її мовленні.
¯ Так особливості сприйняття світу дитиною є спадковими. А щодо заїкання, то не саме воно, а схильність до нього є спадковою.
¯ Поштовхом до появи заїкання в дитини є рішення батьків про зміну «ведучої» лівої руки, якою дитина переважно користується. Таке втручання може спричинити затримку мовного розвитку і навіть призупинити ріст дитини. Тому треба обережно ставитися до дитини, у якої ведучою є ліва рука, або у якої простежується прихована ліворукість.
Так само обережно треба ставитися й до дитини, яка почала заїкатися.
¯ Часто поява заїкання може сприйнятися від того, як дитина реагує на певну вразливу ситуацію, в якій вона опинилася і від її психоемоційного стану.
¯ Так чи інакше реагувати на обставини змушують не тільки особливості нервової системи дитини, а й те, чого її навчили батьки.
¯ Якщо батьки дитини неврівноважені, напружені, тривожні, це стає додатковим тягарем для вразливої дитини. Дитина вбирає у себе всі відтінки батьківської поведінки — соціальної чи психоемоційної.
¯ Тому батьки мають бути емоційними, з неквапливою мовою, філософським ставленням до життя. На все це реагуватиме дитина, адже вона копіює того, кого любить.
Поради батькам, діти яких мають нервово-мовне порушення