Проблема дисципліни на уроці

Створення дисципліни на уроці є достатньо складною проблемою не тільки для молодих педагогів, але й для вчителів з певним педагогічним стажем роботи в школі.

Досвідчені педагоги помічають, що хорошим, на їхню думку, є такий урок, де переважна більшість учнів працює з інтересом, слухає вчителя із задоволенням, сприймає дзвінок, що продзвенів, як небажану перешкоду. Як видно, гарна дисципліна не є показником «хорошого уроку», це, зрозуміло, саме по собі.

Хороша дисципліна, з погляду самих педагогів,- це ситуація, в якій усі учні активно працюють за чітким планом учителя. Приміром, можливий на окремих фрагментах так званий «діловий шум», але він є результатом активної роботи. Учителі відзначають, що в деяких випадках у класі на уроці стоїть тиша, а деякі учні нудьгують.

У цьому випадку навряд чи слід оцінювати дисципліну як хорошу.

Ю. Б. Зотов сформулював чотири критерії, які є необхідною умовою того, щоб у вчителя загалом не було проблеми дисципліни на уроці:

По-перше, учитель повинен бути вимогливим, але доброзичливим. По-друге, педагог повинен любити дітей просто за те, що вони діти. По-третє, учитель повинен глибоко знати свій предмет, бути захопленим ним.

По-четверте, педагог повинен досконало володіти організаційним боком процесу навчання.

Проаналізуємо причини недисциплінованої поведінки учнів на уроці, які найчастіше зустрічаються.

Однією з причин недисциплінованої поведінки буває неправильне ставлення до вчителя у сім’ї учня, коли батьки в присутності дитини вдома обговорюють недоліки вчителя, демонструючи нерозуміння складності педагогічної роботи. Для усунення цієї причини вчителеві необхідно поговорити з батьками. У процесі спілкування з такими батьками педагогові необхідно дотримуватися деяких порад:

Залучайте батьків до співробітництва, переконайте батьків, що ваше співробітництво сприятиме душевній рівновазі дитини. Ознайомте батьків зі своїми вимогами до учнів, поцікавтеся думкою батьків щодо цього питання. Покажіть однаковість позицій учителя і батьків для успішного навчання дитини.

Покажіть батькам свою любов по відношенню до їхньої дитини.

Другою причиною поганої дисципліни на уроці може бути відсутність контакту між учителем і учнями. Як відомо, відсутність такого контакту призводить до незадоволеності сторін одна одною, а часто й до зриву уроку.

Можна рекомендувати так прийоми для встановлення контакту вчителя в процесі уроку:

з’явившись перед класом, почекати 10-15 секунд, щоб учні побачили і сприйняли вчителя; проявляти повагу до висловлень і відповідей учнів; підкріпити своє слухання посмішкою, кивком голови і т. д.

Заважати уроку також можуть різні відволікаючі чинники .

Наступною причиною є учні, які не зацікавлені роботою. Тут допомагає лише продумана індивідуальна система заходів, кожна з яких зменшує ймовірність порушення порядку на уроці. До цих ознак можуть бути віднесені різноманітні прийоми, спрямовані на залучення учня до роботи, посильні завдання, цікаві завдання і т. д.

Розповсюджена причина порушення дисципліни — природна стомлюваність . У цьому випадку можна провести хвилинку відпочинку .

Неприпустимим є продовження уроку на перерві. Оскільки учні втрачають необхідну довільну увагу, а також не встигнуть відновитися і переключитися на наступний урок, отже, і на наступному уроці у них можуть бути проблеми з дисципліною.

На жаль, часті запізнення учнів також порушують дисципліну. Як правило, учні, які запізнюються, самі не особливо прагнуть на урок, тому покарання не пускати на урок не є для них ефективним, крім того, пропускаючи урок, учні ще більше відстають від однокласників, що створює додаткові проблеми для вчителя. У цьому випадку на допомогу приходить індивідуальна робота з учнями і використовуються методи психологічного впливу: навіювання і переконання.

Слід звернути увагу на те що, на жаль, досить часто дисципліна порушується через відсутність порядку під час уроку.

Як відомо, розрізняють зовнішній і внутрішній Порядок під час уроку.

До зовнішнього порядку відносять точний початок і точне закінчення уроку, встановлення контакту з класом, готовність засобів навчання, їхнє чітке функціонування, провітрений клас і т. д.

До внутрішнього порядку відносять, насамперед, доцільний розподіл уроку на етапи. Поміркований розподіл дозволяє послідовно і поступально просуватися учням від однієї мети до іншої відповідно до вимог навчальної програми, систематично і міцно опановувати навчальний матеріал з урахуванням головного в ньому, дає можливість учителеві цілеспрямовано керувати уроком.

Правильно спланований урок містить у кожному з етапів мету і мотивацію. Учні повинні знати, чого від них вимагають, незнання мети на тривалий час заважає процесу активного, свідомого і дисциплінованого навчання. Тому вчителеві доцільно звичайну постановку мети перетворити на цільову орієнтацію, що є для школярів свого роду «маяком», до якого вони рухаються.

Також слід зазначити, що структурно грамотно підготовлений урок будується на кожному своєму етапі відповідно до рівня підготовленості учнів. До рівня підготовленості відносять:

знання учнів; їхні вікові та індивідуальні особливості; чітка послідовність уроку; зворотний зв’язок і т. д.

У результаті психолого-педагогічних досліджень встановлено, що найбільше випадків порушення дисципліни припадає на опитування. У цьому випадку педагог повинен не випустити з уваги учнів, схильних до порушення дисципліни. Коли вчитель помітив, що діти не слухають відповідь іншого учня, можна попросити їх повторити, продовжити і т. д. Слід зазначити, що досить актуальною є проблема зауважень учителя на уроці.

Однак необхідно пам’ятати, що реакція вчителя повинна бути суворою, але доброзичливою. Культура зауважень учителя — один із найважчих елементів учительської майстерності. Краще робити зауваження учням без слів: дивний або здивований погляд, пауза в розповіді тощо.

Постійно привертають до себе увагу вчителів недисципліновані діти. Своєю поведінкою вони заважають проведенню уроків. Через це між такими учнями і педагогом найчастіше виникає конфлікт.

Найчастіше застосовують такі методи педагогічного впливу, як зауваження , виведення з класу , обговорення на зборах . Всі ці методи часто не тільки не вирішують конфліктну ситуацію, але й роблять її все напруженішою.

Для того щоб учителеві виробити свою тактику поведінки стосовно таких учнів, педагогу необхідно виявити причину такої поведінки.

Найчастіше причинами недисциплінованої поведінки учнів на уроці є надлишок енергії і невміння раціонально виявити свою ініціативу. У цьому випадку проблема розв’язується досить просто. Для таких учнів необхідно пропонувати достатнє навантаження, щоб у них не було ані бажання, ані можливості відволікатися на сторонні справи.

Другою причиною недисциплінованої поведінки є неправильне розуміння учнями хоробрості. Часто бажання самоствердитися або виступити лідером у будь-який спосіб, протест проти обмеження гідності учня вчителем, поганий приклад однокласників та інше можуть бути причинами або додатковими стимулами недисциплінованості учнів.

Також на уроці трапляються проблеми у взаємодії вчителя з упертими, неслухняними та примхливими дітьми. У роботі з такими дітьми психологи рекомендують учителеві діяти твердо, бути вимогливим, але одночасно доброзичливим і тактовним. Не треба у будь-що подолати впертість учня і тим більше зломити його волю, вдаючись до погроз і неприкритого і грубого тиску.

Доведено, що наказова форма спілкування з такими дітьми дає менший ефект, ніж ненав’язлива, делікатна порада.

У взаєминах із грубими дітьми педагогові необхідно зрозуміти причини, що викликали брутальність учня. Адже вельми часто брутальність, різкість, зухвалість у досить сильно вираженому вигляді викликаються придушенням особистості дитини дорослими . Усувають брутальність дитини в цих випадках повагою його гідності, наданням йому певної самостійності, розумною організацією його активності.

Також причина грубої поведінки дитини може бути викликана несправедливими діями дорослих. У такому випадку конфлікт усувається виправленням дорослими своєї помилки.

Певні складності відчуває педагог у роботі з дітьми, схильними до брехні. Брехня може бути викликана різними причинами: страхом покарання, прагненням будь-що привернути до себе увагу оточуючих, бажанням прикрити провину однолітка. Безумовно, не слід залишати без наслідків провину, масковану неправдою, але варто уникати таких засобів покарання, які викликають у дитини почуття страху і глибокої пригніченості.