Психологічні причини виникнення навчального перевантаження учнів

Найважливіша особливість нашого часу — стрімке зростання всіх видів інформації. С. Лем, польський письменник — фантаст, назвав це явище «інформаційним вибухом», проте вчені вважають, що такі вибухи відбуваються постійно: зростанню інформації немає меж. За підрахунками дослідників, від початку нашої ери для подвоєння знань людству знадобилося 1500 років. Друге подвоєння відбулося за 250 років , третє — за 150 , четверте — за 50 років. Якщо обсяги інформації будуть зростати в такому темпі до 2043 року, то кількість знань повинна збільшитися в мільйони разів.

Це означає, що у людства буде в 128 мільйонів разів більше інформації, ніж 2 тисячі років тому. Сьогодні ж дослідники стверджують, що знання подвоюються, а то й потроюються щорічно.

Розрив між кількістю інформації і спроможністю сучасної людини її засвоїти постійно зростає. Це зумовило появу такого психологічного явища, як інформаційна тривога. Людство тоне в потоках даних, але сповнене жаги все нових і нових знань. В освіті збільшення інформації призвело до кількаразового нагромадження навчального матеріалу, ускладнення мови посібників і підручників, стрімкого прискорення темпу навчання.

Сучасний учень щодня відчуває на собі інформаційний тиск. Проблема інформаційного та нервового перевантаження школярів постала вже в ХІХ столітті. Вона перебувала в центрі уваги відомих зарубіжних і вітчизняних учених — Я. А. Коменського, Й. Г. Песталоцці, Ж.-Ж.

Руссо, К. Ушинського, А. Макаренка, В. Сухомлинського та ін. Сьогодні широко використовується в дитячій психіатрії термін «шкільний невроз».»Шкільним неврозом» страждають майже дві третини першокласників. У дітей виникає страх школи з її незвичною для нього дисципліною, режимом, учителями. Такі діти не хочуть ходити в школу, тікають з уроків додому, влаштовують істерики зранку.

Це є причиною нічних кошмарів у дітей, виникнення енурезу, частих простудних захворювань. ГРЗ у школярів у більшості випадків пов’язані не із слабкістю імунної системи, а з «шкільними неврозами» — так виснажена нервова система учня дає собі тайм-аут.

Навчальне навантаження при постійно зростаючих і мінливих обсягах, складності та новизні інформації, обмеженості часу, зміні кількості та якості джерел інформації обумовлює підвищені вимоги для учнів 5-го класу і може стати фактором ризику для їхнього здоров’я. Період адаптації п’ятикласників — один із найважчих періодів шкільного навчання. Стан дітей у цей період характеризується низькою організованістю, недисциплінованістю, неуважністю, зниженням інтересу до навчання та його результатів.

А корені цих труднощів знаходяться у різкому переході з однієї системи навчання в іншу, невідповідності програм, форм навчання, дисциплінарних вимог, стилів спілкування, навчальному навантаженні, інформаційній насиченості занять.

Перевантаження інформацією супроводжує учнів протягом усього навчання в школі. Свого апогею воно сягає, коли майбутні випускники виконують тести зовнішнього незалежного оцінювання. На думку Р. Дж. Штернберга, одного з найвидатніших фахівців США в галузі досліджень ментальної діяльності, негативні оцінки, отримані під час тестування, здатні дестабілізувати психіку школярів, підірвати їхню віру в себе. Відомий педагог — гуманіст Ш. Амонашвілі називає тести «стихійним лихом».

Учений гостро виступає проти «цькування тестами», яке, на його переконання, відбувається в сучасній школі: «Що є тести — сума системних знань? Ні, тести не є такі знання, вони й не допомагають дитині систематизувати у собі такі знання. Тести — це штучно й протиприродно утворений сумбур так званої інформації…

Тести — чужорідне тіло для освіти». Як відомо, подача великої кількості інформаційних сигналів, швидка їх зміна, необхідність робити вибір із багатьох варіантів рішень, часові обмеження в процесі цього вибору, наявність кодованої інформації є факторами підвищеного інформаційного ризику. Поєднання кількох таких факторів становить особливу небезпеку для нервової системи учня. Як зазначає Тоффлер, «швидкоплинність і новизна — це вибухонебезпечна суміш» . Сьогодні з жалем можна констатувати, що тести поступово перестають виконувати функцію інструменту навчальної діяльності і з ліків перетворюються на отруту, яка інтоксикує організм учня безліччю зайвої інформації. З огляду на це, стан здоров’я сучасних учнів є катастрофічним.

У кінці 60-х років ХХ ст. радянські медики зауважували: з кожної тисячі дітей і підлітків у віці від 0 до 18 років 6 хворі на неврози. Сьогодні до школи приходять близько 20% дітей, що мають порушення психічного здоров’я. Як свідчать дані поглиблених медоглядів, частота психічних захворювань дітей становить 15%, підлітків — 20-25%. Частота цих розладів щороку збільшується і в 10 раз перевищує показники офіційної статистики.8

20-40 % негативних впливів, що зумовлюють погіршення здоров’я сучасної дитини, пов’язані з дією шкільних факторів ризику, серед яких найбільш важливими називають такі:

— стресова тактика педагогічних впливів ;

— стрес обмеженого часу ;

— невідповідність технологій і методик навчання віковим і функціональним можливостям дітей ;

— інтенсифікація навчального процесу ;

— нераціональна організація навчального процесу ;

— неграмотність батьків із питань охорони та зміцнення здоров’я дітей ;

— невідповідність умов навчання санітарно-гігієнічним вимогам; ü зниження рівня медичного контролю за здоров’ям учнів; ü незадовільна організація харчування .

Інтенсифікація навчального процесу є одним із найбільших факторів ризику, що серйозно впливають на стан дитячого здоров’я. Значні обсяги навчального матеріалу, скорочення часу на його вивчення, напружений характер навчання призводить до того, що близько 80% школярів зазнають невиправданого стресу, перетворюючись, за висловом російського вченого М. Безруких, у «засмиканих невротиків». 2 Упродовж останніх 50 років тижневе навантаження в 5-9 класах збільшилося майже у 2 рази. Разом із приготуванням домашніх завдань робочий день учня в початковій школі становить 9-10 годин, в основній — 10- 12 годин, у старшій — 13-15 годин.

Учені порівнюють школу з конвеєром, який рухається зі швидкістю, неприйнятною для дитини. Дидакти підрахували, що перенавантаження інформаційним матеріалом у 20 разів перевищує можливості учнів. Проте лише 10% інноваційної діяльності педагогів спрямовані на розробку медично виправданих технологій навчання.

Досліджуючи проблеми пристосування сучасної людини до життя, яке змінюється з надзвичайною, калейдоскопічною швидкістю, відомий американський соціолог і футуролог Е. Тоффлер дійшов висновку, що людство перебуває на межі масового адаптаційного зриву. Величезні потоки інформації, які змушена «пропускати через себе» сучасна людина, з небувалою силою обрушилися на її органи почуттів, спричинивши виникнення серйозної недуги, яку Тоффлер називав «шоком майбутнього» — це нова соціальна хвороба, причиною якої є все більший розрив між швидкістю змін у навколишньому середовищі й обмеженою швидкістю людської реакції.

Під впливом стресових факторів інформації, що постійно зростає у кількісному та якісному вимірах, відбувається надзбудження нервової системи людини, що з часом призводить до її енергетичного виснаження. У науковій літературі цей стан отримав назву «вигоряння». У особи, як зазначає О. Виговська, враженої вигорянням, відбуваються постійні зміни:

— у поведінці: часто запізнюється; втрачає творчі підходи до вирішення проблем; працює довше, але менш результативно; втрачає прагнення до розваг та відновлення здоров’я;

— у почуттях: втрачає гумор; натомість з’являється почуття «чорного гумору»; відчуває збентеження і безсилля;

— у мисленні: не здатний концентрувати увагу; надто підозрілий; цинічно ставиться до оточуючих;

— у здоров’ї: порушення сну; підвищення сприйнятливості до інфекційних захворювань; стомлюваність і виснаження; порушення психічного здоров’я.

Для того, щоб якомога швидше адаптуватися до змін у навколишньому середовищі, потрібно навчитися контролювати темп власного життя, чергуючи періоди напруження з періодами розслаблення. Реорганізація освітньої системи в умовах переходу до інформаційного суспільства повинна передбачити широке використання можливостей просторово-образного способу пізнання з одночасним обмеженням логічно-раціональної діяльності. Вітчизняний і зарубіжний педагогічний досвід дозволяє визначити такі важливі шляхи оптимізації навчального процесу:

— зменшення загального інформаційного навантаження на учнів через послідовне застосування діяльнісного підходу; ü визначення мінімумів обов’язкових знань із кожного предмета;

— забезпечення презентації обов’язкових знань у вигляді опорних таблиць з максимально ущільненою і структурованою інформацією;

— зниження рівня абстрактності у викладі навчального матеріалу;

— переорієнтація уваги з кількісних на якісні показники навчального процесу шляхом подальшого застосування особистісно-зорієнтованого підходу до учнів і вчителів;

— зменшення інтенсивності темпу навчальної діяльності.

Більш широке й послідовне використання форм роботи, що допомагають зняти психологічне напруження, формують образно-емоційний і духовний світ дитини. Лише припинивши виснажливі інформаційні перегони, школа зможе виконати своє завдання. Найкраще його сформулював І. Кант: «Педагогіка — це наука про спасіння людства»