Роль ремарок у п’єсі А. Н. Островського

Твір по літературі: Роль ремарок у п’єсі А. Н. Островського
«Народна трагедія» Островського «Гроза» ставиться до драмати-ческому жанру. Приналежність до цього жанру визначає всю композицію добутку. У цій драмі зачіпаються багато важливих аспектів життя міщанства й купецтва наприкінці 50-х років XIX століття, і автор не може не виразити своєї думки, але для дра-матического жанру засобу вираження авторської позиції не дуже різноманітні: через ремарки, через певного героя й через імена, композицію й т. д. У міру розвитку російської драматургії змінювалася й роль ре-марок. У Грибоєдова це в основному опис дій, а в Чехова вони несуть і дуже більше значеннєве навантаження. П’єси Островско-Го призначалися й для читання, тому ремарки його хоча й складаються з досить коротких вставок, але несуть великий внутрішній потенціал. Ремарки в «Грозі» описують пейзаж, обстановку, героїв і їхнє поводження. Лексика, використовувана в коментарях дій, надає їм більше певне значення: «Кабанів кидається бігти», і не «біжить».Пейзаж описується докладно тільки в декількох випадках: дії I і IV з видом на Волгу і яр (сц. 2, буд. III). У цих сце-нах Катерина звільняється від людських законів і звичаїв і віддається природним поривам. Можна доповнити вид на Волгу в «Грозі» («Суспільний сад на високому березі Волги; за Волгою сільський вид») пейзажем з «Безприданниці», дія якої теж відбувається «на високому березі Волги»: «Вид на Волгу, на великий простір: лісу, села й проч.». І ми бачимо, наскільки жорстокий, замкнутий мир Калинова відрізняється від зовнішнього, нестримно-величезного миру, ми по-нимаем, чому Катерина так мріє вирватися з міста й поле-тіток над Волгою, над лугами («Вилетіла б у поле й літала з ва-силька на волошку по вітрі, як метелик»).Почуття іншої волі — розкутості, уседозволеності — викликає в нас нічний пейзаж яру («Яр, покритий зверху кущами; нагорі забір саду Кабанових і хвіртка; зверху тропин-ка»). Цей яр створює відчуття безвихідності, пом’якшувальне нічною тьмою. Відсутні ремарки, що описують будинок Кабанових. З одного боку, це значить, що будинок Кабанових такий же, як і багато хто інші, тобто підкреслюється типовість сім’ї. Але з іншого боку — можна припустити, що кімнати порожні, а якщо будинок символізує душі своїх власників, те й душі Кабанихи й Тихона порожні. Лише небагато описується будинок Кабанових в III дії, сцена 1: «Вулиця. Ворота будинку Кабанових, перед воротами ослін». Але цей опис зовнішнє, без підтексту. Протягом п’єси характери героїв не змінюються, а раскрива ются, але прямих описів персонажа (як, наприклад, у Гоголя й Ревізорі») немає. Головні герої — Катерина й Кабаниха — розкриваються протягом всієї п’єси, а в деяких персонажів характеру взагалі немає. Це Борис, якого, на думку Добролюбова, треба отнест! скоріше до обстановки; і Тихін, про яке в чи списку діючих1 сказаний просто: «її (Кабанихи) син», дійсно, предстае’ перед нами лише як син Кабанихи, а не особистість. Про одяг ремарки дуже загальні: «Всі особи, крім Бориса одягнені по-російському» (за допомогою цього виділення Бориса Островскш показує, що спочатку Борис відрізнявся від жителів Калинова, н» Калинов затягує в себе й не відпускає, і навіть одяг не защи тила Бориса від всепроникаючої обстановки міста. Тільки один раз автор конкретно говорить про одяг: «Катерина тихо сходить по стежці, покрита більшою білою хусткою, поту пив ока в землю». Ця ремарка в цілому дуже значна й цим волична. Хустка Катерини білий, тому добре видна даж» уночі, тобто Катерина сподівалася, що хто-небудь неї помітить і удер жит від необдуманого кроку, тому що сама вона зупинитися вуж’ не могла. На символичном рівні Катерина спускається долілиць, у тим ний яр, щоб зробити страшний гріх — змінити чоловікові. Він, начебто спускається в Пекло, падає з висоти майже ангельського по лета. Біла хустка може бути пташиними крильми, які Ка терина в бессилье склала. Ремарки в п’єсі «Гроза» служать для розкриття авторської пози ции й авторської думки, для характеристики героїв і описаню природи і є однієї з незамінних частин п’єси