Роздуми над казкою Шарля Перро «Попелюшка»

У 1697 року у Франції вийшла перша збірка казок Шарля Перро. Виявилося, що цей державний муж, поет і критик, академік Французької академії, захоплювався народними оповідками і розважав ними королівський двір. Але Шарлю Перро здавалося, що казка — це несерйозний жанр, тому він говорив, що казки писав його син, а він сам тільки вигадував до них стислі і змістовні повчання.

Книга Шарля Перро «Казки матінки Гуски» є першою збіркою конкретного автора . Так Шарль Перро став одним із засновників світової літературної казки. Всі ми знаємо його найвідоміші казки: «Червона Шапочка», «Кіт у чоботях», «Попелюшка» та інші. Улюбленою казкою багатьох дівчаток є, звичайно ж, «Попелюшка».

Майже кожна дівчинка мріє опинитись на її місці. Попелюшка — це головна героїня казки Шарля Перро «Соболевий черевичок». Вона добра, незлобива, ніжна, і, звісно ж, дуже вродлива — «вся в матір, найкращу жінку в світі».

Вона ніколи не намагалась «віддячити тією ж монетою» своїм сестрам, які глузували з неї. Сестри знали, що в неї хороший смак — і завжди радились, у що одягтись, просили робити зачіски, але рівнею її не вважали. Попелюшка мила посуд, прала білизну, виконувала всю чорну роботу, але не нарікала і щиро допомагала сестрам в усьому, старанно працювала. А після свого весілля вона навіть взяла сестер до себе в палац і віддала заміж за двох молодих вельмож. Попелюшка покірно терпіла всі кривди і ніколи не наважувалась поскаржитись батькові.

Але сестри та мачуха ніби ще сильніше ненавиділи її за те, що вона і в цьому не схожа на них — адже вони точно не втратили б нагоди поглузувати над кимсь і зробити щось погане. Саме за її доброту, щирість дівчині усміхнеться доля. Попелюшка не вимагає у долі винагороди, вона лише мріє — і мрії здійснюються. Попелюшка таки знаходить свою ниточку щастя серед клубка проблем і перешкод, що заважали їй, отримує винагороду — прекрасну сукню, соболеві черевички, але, звичайно, не тільки вони допомагають їй здобути головне — кохання прекрасного принца.

Попелюшка перетворилась на «найвродливішу у світі» принцесу, якою захоплюються, яку прагнуть наслідувати усі, навіть сестри і мачуха, і наприкінці казки одружилась із принцем. Та у найвідповідальніший момент Попелюшка розуміє: мріяти замало, потрібно діяти, бо можна втратити свій шанс. Саме тому вона наважується попросити дозволу приміряти заповітний черевичок, чим неабияк подивувала усіх присутніх. Ніхто ж бо не очікував такої сміливості і зухвалості від Чорногузки! Та їй до цього було вже байдуже, вона була за крок до свого щастя.

Попелюшці дійсно справедливо пощастило, адже будь-кому легко сказати, але важко дійсно налаштувати свою душу на добрі почуття до людей, які тебе кривдили. Хоча б просто віддати їм все, що їм належить за справедливістю. Тож варто замислитися над мораллю, завуальованою між рядками цієї казки: хіба не приховане в ній бажання навчити людей вибачати один одному? Вибачати не тільки на словах, але й у душі. Незлостиво ставитись один до одного, бути шляхетними, добрими.

За образом Попелюшки стоїть ідеал, надзвичайно чітко і влучно змальований автором цієї казки. Кожен з нас має час від часу прагнути до цього ідеалу. І, можливо, чим ближче ми стоїмо до нього, тим лагідніше ставиться до нас доля. Адже наше щастя залежить від наших вчинків, як від добрих, так і від поганих.

Вона все ж таки колись повернеться до нас і посміхнеться своєю чарівною посмішкою, від сяйва якої на стінах будуть танцювати золотаві відблиски.