Розкажіть про українську перекладацьку школу (традиції, постаті, здобутки)

Переклад — одна з форм вираження взаємозв’язків між літературами. Йому належить важлива роль у сприйнятті однією літературою спадщини іншої. Українська література, яка започаткувалася ще за часів Київської Русі, завжди прагнула донести до своїх читачів найкращі досягнення світової літератури. Переклад художніх творів має в Україні давні традиції: ще в ХІ столітті в Київській Печерській лаврі ченці перекладали богослужбову літературу візантійського та Західного походження. Чимало творів переклали класики україн ської літератури Г. Сковорода, І.

Котляревський, Г. Квітка-Основ’яненко, Л.

Гребінка, І. Франко, Л. Українка, М. Рильський, П. Куліш. Значну роль у становленні української перекладацької школи відіграв І. Франко.

Він поставив перед собою завдання донести до широкого кола українських читачів найкращі твори світової літератури: Шекспіра, Байрона, Гете, Гейне. Багато років І. Франко працював над перекладом «Божественної комедії» Данте.

Франко не тільки переклав цей твір, але й зробив до нього історичний коментар щодо життя та творчості Данте Аліг’єрі. В коментарі відбивається позиція Франка відносно проблем «Божественної комедії». Переклади І. Франка були прикладом відданого служіння українській культурі, адже в той час на більшій частині території України було взагалі заборонено друкувати твори українською мовою.

Українська перекладацька школа формувалася за складних умов, адже сама українська мова зазнавала утиску і в царській Росії, і після Жовтневої революції. Однак, долаючи перешкоди, українські письменники прагнули донести до читачів літературні твори різних народів.

Для багатьох українських письменників-перекладачів переклад дає можливість не тільки познайомити читачів із шедеврами іншої літератури, а й відобразити своє розуміння цього твору, ставлення до проблем, які розкриває автор. Невипадково в різні часи до одних і тих самих творів звертаються різні перекладачі. Так, наприклад, Шекспіра перекладали Л. Українка, М. Рильський, Борис Тен, Г. Кочур, і кожен із них прагнув донести до читача своє розуміння генія англійської і світової літератури, знайти власні барви у створених Шекспіром образах.

Видатні літературні постаті, їх творчість привертали увагу кращих українських письменників. П. Грабовському, І. Франку, Л. Українці були дуже близькі волелюбні мотиви творчості англійського поета-романтика Джорджа Гордона Байрона, тому залишилось чимало перекладів його творів. Видатним майстром перекладу був М. Рильський.

Йому належать яскраві переклади творів Шекспіра і Міцкевича, Пушкіна і Гейне, в яких Рильський намагається не тільки донести головну ідею твору, а й відобразити особливості творчої манери кожного автора, своєрідну музикальність їх віршів. Сучасні вимоги до перекладу дещо змінилися, і нині перед перекладачами стоїть завдання якомога точніше передати особливості творчої манери письменника, його стилю, художніх засобів.

Робота перекладача складна і творча, тому що кожна мова має свої особливості, і по-справжньому талановитий письменник відчуває це. Перекладач повинен добре розумітися на цих особливостях, щоб засобами своєї мови передати мовну своєрідність оригіналу. Цим вимогам відповідає переклад Б. Тена «Божественної комедії» Данте. Цікаві сучасні переклади здійснив М. Лукаш. Творча спадщина перекладача величезна.

До неї ми доторкнулися, читаючи роман про Дон Кіхота. Ім’ям М. Лукаша названа премія, яку присуджують кращим письменникам-перекладачам. Неможливо перелічити всіх перекладачів, які плідно працюють, дають змогу познайомитись українським читачам і з класикою, і з сучасними творами.

Висновок. Українська перекладацька школа має багаті традиції, хоча її розвиток відбувався за складних соціальних та історичних умов, коли зазнавала утиску сама українська мова. Але письменники-перекладачі різних періодів прагнули, щоб кращі твори світової літератури збагатили й українську культуру. За часів незалежності відкриваються нові можливості для розвитку перекладацької школи, а письменники-перекладачі вбачають своє завдання в розширенні зв’язків української і зарубіжних літератур. Опорні слова: українська перекладацька школа, богослужбова література, авторська творча манера, шедеври світової літератури.