Серце народне в поемі Н. А. Некрасова «Кому на русі жити добре»

Твір по літературі: Серце народне в поемі Н. А. Некрасова «Кому на русі жити добре».

Поема Н. А. Некрасова «Кому на Русі жити добре» була написана в 1863 році. Над цією поемою автор працював до кінця свого життя, але не закінчив її. Некрасов дуже шкодував про це. Вся поема перейнята нескінченною любов’ю автора до рідного народу, до рідної землі. А також він яскраво розкриває перед нами целую епоху життя кріпаків, їхньої думки, почуття й боротьбу проти гнітючого їхнього миру поміщиків і буржуазії

У поемі Некрасов показує шукачів істини — сімох мужиків, які вирішили:

…У домішки не ворочатися,

Не бачитися ні із дружинами,

Ні з малими хлопцями,

Ні старими старими,

Покуда справі спірному

Решенья не знайдуть…

Вони хотіли довідатися:

Кому живеться весело,

Привільно на Русі?

Шукачів істини в поемі багато. Це, наприклад, Яким Нагой. Він орач:

…Груди впала; як втиснений

Живіт; в очей, у рота

Закруту, як тріщини

На висохлій землі;

И сам на землю-матінку

Схожий він: шия бура,

Як шар, сохою відрізаний,

Цегельна особа,

Рука — кора деревна,

А волосся — пісок

Йому доводилося сидіти у в’язниці за те, що захищав мужиків. І він, не зломлений ні своїм положенням, ні виснажливим працею, їде в місто за справедливістю

Але Яким Нагой була морально розвита людина. Він любив мистецтво. Яким купив багато картинок і повісив у себе в будинку. Один раз його будинок зайнявся, так Яким всі картинки став знімати зі стіни. Так і згорів його будинок. Можна помітити, що вже в той час у простих людей з’являється любов до прекрасного, кискусству.

Шукачем істини є й Савелій. За вбивство керуючого він двадцять років провів на каторзі. Але він не упокорився з таким положенням народу й вірить у нього:

Покамест тягу страшну

Підняти-Те підняв він,

Так у землю сам пішов по груди

З натуги! По особі його

Ні сльози — кров тече!

Савелій разочаровивается, що вся сила його пішла по дріб’язках. Спочатку Савелій вірив у доброго царя й божу допомогу. Але потім він зрозумів, що треба по-іншому боротися із кріпосництвом. Але Савелій умирає від безнадійності селянського положення

У главі «Щасливі» Некрасов показує Якова, що служив лакеєм у пана. Яків уважає себе щасливим, тому що був у пана «улюбленим рабом», допивала провина з панських келихів. Тільки й було в Якова радості пана пестити, берегти, догоджати. Все життя Яків услуживал панові, у той час як той знущався з нього. Але коли пан забрал у солдати племінника свого слуги, у якого була наречена, те Яків не витримав і помстився своєму хазяїнові своєю смертю. Хоча Яків був рабом, але все-таки здатний був протестувати

Сім мужиків зрозуміли, що всім селянам живеться погано:

Агов, счастие мужицьке!

Діряве з латками,

Горбате з мозолями, провалюй додому!

Шукачем істини можна назвати Єрмила Гирина. Він правдою служив народу. Був писарем. Зайвої копійки з народу не візьме. Але його вигнали. І от один раз надумався він продати млин. Довго торгувався він з купцем Алтинниковим. Потрібний був задаток — тисяча рублів, а в Гирина таких грошей не було. Тоді він вийшов на базарну площу й попросив народ допомогти йому. Всі люди, чим могли, тим допомогли. Селяни вірили в чесного мужика

Уж сума вся здійснилася,

А щедрота народна Росла:

«Бери, Єрмил Ілліч,

Віддаси, не пропаде!»

У главі «Мізинок» князь Утятин як хотів, так і знущався з людей, наприклад змушував сушити сіно, коли воно було сухе. Селяни підкорялися князеві лише тому, що спадкоємці їм за це обіцяли заливні луги. Але найшовся такий мужик Агап Петров, що виступає проти селянства, але й гине в цій боротьбі

У легендіі «про дв великих грішників» Некрасов показує розбійника Кудеяра. Кудеяр хотів надолужити свої гріхи. Для цього йому треба було зрубати широкий і могутній дуб. Отут саме проїжджав пан Глухівський, котрий любив знущатися із селян і любив тільки золото. Кудеяр устромив ніж у груди пана. Тоді й упало дерево

Некрасов показує у своїй поемі народних заступників. Один з них — Гриша Добросклонов. Гриша з раннього років перейнявся любов’ю до свого народу. Гриша вибирає дорогу революціонера, борця за народне щастя

Йому доля готовила

Шлях славний, ім’я голосне

Народного заступника,

Сухоту й Сибір

Іди до принижених,

Іди до скривджених —

Будь перший там.

Вивчаючи життя народу, Некрасов жадає побачити ті риси, які говорять про пробудження народної свідомості

«Кому на Русі жити добре» Некрасов задумав як «народне життя». Пильно вивчаючи селянське життя, воно готувався до написання цієї поеми. У ній він прославляє російський народ, його великодушність, героїзм, його величезної духовної сили

До створення поеми Некрасов приступився в 1863 році й працював над нею до останніх днів свого життя. Але поема так і не була закінчена

Героєм цієї поеми він зобразив не однієї людини, а весь народ. Із самого початку поеми життя представляється дуже сумно. Про це навіть свідчать назви сіл, у яких живуть мужики. Хоча одна із глав називається «Щасливі», але ми бачимо хворих, голодних, глибоко нещасних людей. От один з них:

Желтоволосий, згорблений,

Підкрався роб до до мандрівників

Селянин-Білорус…

Вся радість у цієї людини — що «досита дають житнього хлібця».

Некрасов почав поему після скасування кріпосного права. Він прекрасно розумів, що, по суті, ніякого звільнення не було

Незважаючи на всі страждання, людина залишається людиною. Недарма автор славить «Савелія, богатиря святорусского». Це людина величезних сил. Некрасов переконаний, що такі мільйони

И гнеться, так не ломиться, Не ломиться, не валиться…

Разом із Савелієм встають і інші образи селян, які живуть у страшному рабстві, але при цьому вони зуміли відстояти своє людське достоїнство

У рабстві врятоване Серце вільне —

Золото, золото Серце народне!

Автор виділяє лише короткі репліки, але в них таїться глибокий зміст

Добра ти, царська грамота

Так не про нас ти писана

У серці селянки живе бунтарський дух, а якщо вже й у жінці зріє гроза, виходить, близька перебудова життя. Автор не сумнівається, що такий народ доможеться щастя

Поет не ідеалізує народ, знаючи, що серед нього є й теперішні холопи. Лакей Іпат навіть чути про вола не хоче. Лакей князя Шереметьєва пишається тим, що він улюблений раб. Справою життя Якова стає турбота про пана. Але все-таки, коли Поливанов здав у солдати його племінника, Яків не витримав і помстився хазяїнові, хоча б власною смертю

Некрасов славить працю, вона зображує щастя трудівника:

Здорова, співаюча

Юрба женців і жниць

В останній частині поеми — «Бенкет на увесь світ» — з’являється образ інтелігента з народу Гриши Добросклонова.

Йому доля готовила шлях славний; ім’я голосне

Народного заступника,

Сухоту й Сибір

Можна сказати, що це щаслива людина, тому що він живе для народу. Некрасов в останніх рядках пише:

Чув він у груди своєї сили неосяжні,

Тішили слух його звуки благодатні,

Звуки променисті гімну шляхетного —

Співав він втілення счастия народного!..

У центрі своєї поезії Некрасов поставив селянство. Більшість своїх добутків він присвятив народу. «Щастя не в почестях, а в служінні народу».

Некрасов — теперішній громадянин, людина, що вірив у світле майбутнє. Межі російському народу не поставлені, перед ним широкий шлях