Специфіка зображення, влучність характеристики різних суспільних верств Англії 30-х років ХІХ ст. у романі «Пригоди Олівера Твіста»
Мета: допомогти учням глибше осягнути індивідуальний стиль письменника, майстерне використання ним іронії та сарказму; розвивати навички аналізування індивідуального стилю письменника, виділення засобів комічного, з’ясування їх ролі у творі; виховувати кращі людські якості, гуманістичне світобачення, не-сприйняття зла, естетичні смаки. оснащення: портрет письменника, видання його твору, ілюстрації до нього; словник літературознавчих термінів. тип уроку: комбінований.
ХІД УРОКУ
I. Організаційний момент
II. Мотивація навчальної діяльності
Учитель. Чарлз Діккенс мріяв про високоморальне суспільство і ставив собі за мету виховання такого суспільства. Він орієнтувався на читання його книг уголос, у колі рідних і друзів, як було прийнято у «вікторіанській» Англії. Для розвитку та зміцнення цієї просвітительської моральної традиції він заснував у 1850 році журнал «Домашнє читання», був його редактором і найголовнішим автором. Турбота письменника про підвищення рівня загальної та читацької культури помітна і в тематиці діккенсівських творів, і в їх соціальній спрямованості, і в його індивідуальному стилі, про що ми й говоритимемо сьогодні на уроці.
III. Оголошення теми й мети уроку
IV. Формування вмінь та навичок
1. слово вчителя
Роман Ч. Діккенса «Пригоди Олівера Твіста» — ще одна спроба автора показати сучасникам тіньові сторони життя й не тільки розчулити, але й примусити замислитися над їх першопричиною. Письменник бачить початок зла не у фактичних таємницях походження Олівера, а в соціальних законах часу. Твір деякою мірою став відповіддю молодого Діккенса-ліберала на новий закон про бідних, прийнятий британським парламентом у 1834 році.
Здавна турбота про бідних, сиріт, немічних, самотніх старих була в Англії справою церкви й релігійної громади. Із запровадженням нового закону й без того куца парафіяльна благодійність перетворилася на глум над самою ідеєю милосердя. Притулок для бідняків, робітний дім у більшості парафій перетворився на справжню в’язницю, на місце невимовних страждань. Найтяжчою в цих умовах була доля дітей. Утім, щоб звільнити парафію від зайвого клопоту і витрат, зацікавлена й жорстока доглядачка «дитячої ферми» місіс Менн і тупий служака, парафіяльний сторож Бамбл, і шановані члени опікунської ради, які готові були передати Олівера садистові-сажотрусу, що замучив уже не одну дитину.
Моторошні сцени перебування малого Олівера в робітному домі Діккенс супроводжує авторським коментарем, головна інтонація якого — вбивчий сарказм та іронія.
2. словникова робота
Учитель. Згадаймо або з’ясуймо за словником літературознавчих термінів, що таке сарказм та іронія
Іронія — прихована насмішка, коли про якесь явище чи особу говориться в позитивному чи навіть у захопленому тоні, а мається на увазі зовсім протилежне.
С. Цвейг писав: «Іронія, мов сонячний промінь, виблискує у його книжках, надає їх скромному ландшафтові раптової ясності та безмежної чарівності, наповнюючи його тисячами неймовірних чудес; тепло цього доброго вогника робить усе більш живим, більш імовірним, і навіть удавані сльози сяють, немов ті діаманти, а маленькі пристрасті палають, наче справжня пожежа. Іронія Дік-кенса здіймає його творчість у таку височінь, де вона непідвладна плинові, де вона стає вічною».
Сарказм — особливо дошкульна викривальна насмішка, вияв крайньої ненависті й презирства до зображуваних явищ і людей. Сарказм близький до іронії, але не має переносного (прихованого) значення, виражається більш прямо. Крім того, для сарказму характерне поєднання сміху з гіркотою і злістю. Він спрямовується здебільшого на явища небезпечні, негативні.
Наприклад, слідом за реплікою джентльмена в білому жилеті, який дивується з того, що Олівер плаче, лунає авторське ущипливе зауваження: «Й справді-бо — дуже дивно! І чого б мав цей хлопчик плакати?» Комусь із сучасних читачів, можливо, такі форми авторського втручання в текст можуть здатися надмірними, зайвими. Для Діккенса ж вони цілком природні й тому, що це літературна норма його епохи, й тому, що вони якнайкраще відповідають його вразливій вдачі. Автор не може спокійно спостерігати, як чиниться зло.
3. Виконання завдань пошуково-дослідницького характеру
Учитель. Доберіть приклади іронії та сарказму в тексті, з’ясуйте їх роль для розкриття ідеї роману. (Наприклад, «Після цього молоді джентльмени з люльками в зубах обступили Олівера й почали міцно стискати руки, а особливо ту, у якій він тримав свого клуночка» — «молоді джентльмени» — це діти-злодії, учні старого Феджіна (автор іронізує), та ін.)
4. інтерактивна вправа «мозковий штурм»
У чому специфіка зображення Діккенсом різних суспільних верств Англії 30-х років XIX ст.?
Очікувані відповіді y У різкому поділі на позитивних та негативних. y У відкритій авторській позиції щодо зображуваних явищ.
У широкому використанні іронії, сатири та сарказму. У спрямованості на моральне виховання суспільства.
5. Визначте характерні риси твору Ч. Діккенса
Очікувані відповіді
Дослідження причин та умов формування характерів, розкриття особистості персонажів через взаємини з іншими людьми, виявлення «потаємних» та «явних» причин їх вчинків. Увага до внутрішнього світу героїв і разом із тим тенденція до їх схематизації, гротескного шаржування, до підкорення характеру персонажа певній ідеї. Підкреслення протиставлення довірливих, добрих душ злим, негативним (або двом началам у душі). Використання іронії, сатири, гротеску. Детальні описи зовнішності персонажів, їх житла, мови, подробиць побуту. Насиченість оповіді символами; одухотворення світу речей, пов’язаних зі спогадами, переживаннями героїв.
6. творче завдання
Учитель. Продовжте історію Олівера Твіста за умови:
А) його не прийняли в будинку місіс Мейлі;
Б) не відкрилася таємниця його народження;
В) містер Браунлоу не взяв участі в долі Олівера.
V. Домашнє завдання
Підготуватися до контрольної роботи.
VI. Підбиття підсумків уроку
Інтерактивна вправа «мікрофон».
Продовжте речення:
Індивідуальний стиль письменника Діккенса здається мені…
Специфіка зображення, влучність характеристики різних суспільних верств Англії 30-х років ХІХ ст. у романі «Пригоди Олівера Твіста»