Тема. Г. Ф. Квітка-Основ’яненко. Життєвий і творчий шлях

Мета: ознайомити учнів із життям і творчістю пись — Менника, зацікавити ними, допомогти усвідомити їхнє значення для розвитку нової української літератури; розвивати навички самостійної роботи з підручником, додатковими джерелами, сприйняття інформації на слух, виділення головного; виховувати почуття пошани до видатних людей України, оборонців духовності та її творців. Обладнання:

Портрет письменника, виставка його творів, Ілюстративні матеріали до теми. Теорія літератури:
Літературний напрям, течія, сентименталізм, Реалізм. I.

АКТУАЛІЗАЦІЯ

ОПОРНИХ

ЗНАНЬ

УЧНІВ
Аналіз тематичної контрольної роботи. II

МОТИВАЦІЯ

НАВЧАЛЬНОЇ

ДІЯЛЬНОСТІ

ШКОЛЯРІВ
Вступне слово вчителя. Батько української прози, один із перших, за висловом І. Франка, «творців людової повісті», а ще директор Харківського професійного театру, організатор «Товариства добродіяння», інституту шляхетних дівчат, засновник журналу «Український вісник», предводитель дворянства Харківського повіту. І все це стосується однієї людини — Григорія Федоровича Квітки-Основ’яненка.

Про його невтомну діяльність для розвитку духовності, національної свідомості, гуманізму співгромадян ми дізнаємося на сьогоднішньому уроці. III

ОГОЛОШЕННЯ

ТЕМИ

Й

МЕТИ

УРОКУ
«Хвилинка мудрості».

IV
.

СПРИЙНЯТТЯ

Й

ЗАСВОЄННЯ

УЧНЯМИ

НАВЧАЛЬНОГО

МА ТЕРІАЛУ
1. Слово вчителя. Життя Квітки-Основ’яненка є цікавим та повчальним, гідним романів і повістей.

І такі художні твори написані, наприклад — повість Івана Ільєнка «Григорій Квітка-Основ’яненко». 2. Зачитування уривка з повісті.

— Моє шанування предводителю,- почув Григорій знайомий голос і здригнувся — під вікном дворянського зібрання стояв Андрій Владимиров. — Оце так несподіванка!

Чому ж не сповістив, що навідаєшся? Позавчора ж тільки листа одержав. А я вже думав, що ти й дорогу до Харкова забув… — Справник не завжди попереджає про свій приїзд,- жартома відповів Андрій. — Та заходь же до кімнати. Потиснувши один одному руки, обидва деякий час мовчали, ніби їм не було про що й говорити. — Отак завжди,- зніяковів Андрій.

— На відстані чого тільки не передумаєш, а стрінешся — ніби онімієш. А не бачилися ж ми років п’ять. Чув я про твої діла і дуже радів. Та оце дивлюся «Украинский вестник» і не вірю: залишив журнал, почав предводительствувати. Не в твоїй натурі це.

Ти ж мав улюблену справу. — Улюблену? — Григорій посміхнувся.- Це не те слово. Кровну справу, яку обрав не для втіхи, а на все життя. А пред-водительство — вимушений відхід. Мене не засліпили блискучі гудзики.

Я писатиму неодмінно. Пам’ятаєш нашу бесіду клечальної неділі?

Багато води збігло з того часу. Тоді ми були нестримні й неусталені, як степові вітри. Тепер же шляхи наші визначені. — Без заздрощів скажу тобі, друже, що життя твоє яскравіше, ніж моє. Театр, журналістика, товариство, інститут — я просто дивуюся, як ти скрізь встигаєш. Ти володієш мистецтвом жити, а для цього треба неабиякий талант.

— Спасибі, Андрію. Але ти перебільшуєш. Мені частіше доводиться чути нарікання, ніж подяку. Казна-що, буває, плетуть. Я вже ось добрий десяток літ як у вирі, і в цьому все моє щастя, хоч нічого особливого й не досяг. А всякі пересуди — то минуще. Якби у світі хороших людей було навіть удесятеро менше, ніж недобрих, все одно перевага була б за ними, бо вони стоять вище дріб’язковості й ницості і своєю моральною досконалістю беруть верх.

3. Слово вчителя. Як бачимо, письменник брав активну участь у громадському, культурному житті, сприяв його розвиткові й дуже прислужився рідному краєві, Україні. 4. Самостійна робота з підручником. — Прочитайте статтю й випишіть у вигляді плану чи тез основні віхи біографії Квітки-Основ’яненка. 5. Перевірка самостійної роботи. 6. Слово вчителя. Перу Г. Ф. Квітки-Основ’яненка належать близько 80 прозових та драматичних творів. Спочатку він писав російською мовою, потім зрозумів необхідність розвитку рідної мови: «Як говоримо, так і писати треба». Навіть посперечався з літераторами, які не визнавали української мови та літератури, і довів, що українською можна висловити найтонпіі думки й найсердечніпіе почуття. І підтвердив це справою — написав українською повість «Маруся», головні персонажі якої — уособлення високих морально-етичних якостей простої людини. А в передмові до твору (1839) заявив: «Нехай же знають і наших! Бо є такі люди, що з нас кепкують і говорять та й пишуть, буцімто з наших ніхто не втне, щоб було і звичне, і ніжне, і розумне». Квітка-Основ’яненко широко використовував у своїх творах фольклор, етнографічно-побутові матеріали й правдиво показував працьовитість, мудрість, благородство простих людей, щирість та глибину їхніх почуттів. 7. Повідомлення учня про сюжет повісті «Маруся» з коментарями чи коротким аналізом. 8. Слово вчителя. Повість «Маруся» — взірець сентименталізму. Сентименталізм — це літературний напрям, який виник у Європі в другій половині XVIII — першій половині XIX ст. У центрі зображення творів сентименталізму — чутлива людина, «життя серця», герой із демократичних низів. (Учні роблять записи до словничка літературознавчих термінів. ) Для сентименталізму характерним є намагання показати особистість у її душевних порухах, почуттях, прагненнях; культ почуття, природи; утвердження багатства духовного світу представників нижчих станів; утвердження народних морально-етичних цінностей; збереження класицистичного поділу на позитивних та негативних героїв. 9. Складання опорної схеми «Тематична, жанрова та стильова різноманітність творів Г. Ф.

Квітки-Основ’яненка». Див. с.

134. V

ЗАКРІПЛЕННЯ

ЗНАНЬ
,
УМІНЬ

ТА

НАВИЧОК
Завдання

Учням
.
— Відгадайте, хто написав про Квітку-Основ’яненка такі рядки: 1) «Любіть мене так, як я вас люблю, не бачивши вас зроду… Ваша Маруся так мені про вас розказала, що я вас навиліт знаю». VI

ПІДБИТТЯ

ПІДСУМКІВ

УРОКУ
Інтерактивна вправа «Мікрофон».
— Продовжіть речення: «Життя Квітки-Основ’яненка є…» «Найбільш цікавим мені здалося…» «Я замислився (замислилася) над тим, …

» VII

ДОМАШНЄ

ЗАВДАННЯ
Опрацювати біографію письменника, підготувати повідомлення про розділи повісті «Конотопська відьма», не вміщені в хрестоматії.