Твір на тему Дон Кіхот

Іспанська література на початку 17 століття подарувала нам образ Дон Кіхота — незграбного лицаря на охлялому коні. Проте цей образ навіки став уособленням шляхетності, чесності й людяності. Цьому бідному гідальго було вже майже 50 років. В нього не було нічого крім коня, списа і щита.

Але насправді в нього була набагато більше ніж багатьох інших людей.

У творі Сервантеса він описується як божевільний, який збожеволів від надмірного читання лицарських романів. Він занедбав господарство, продав багато свого майна, щоб купити ще більше книг. Читав їх цілими днями від ранку до вечора, і все ці події в книгах збуджували його уяву.

Нарешті він вирішив, що сам стане мандрівним лицарем. Йому хотілось пригод, слави, любові, боротьби добра проти зла — всієї цієї лицарської романтики. Дон Кіхот — не справжнє його ім’я, він сам собі його вигадав, відколи вирішив стати лицарем. Він віднайшов стару дідову збрую, яка вже зіпсувалась, довго чистив її. Змайстрував собі шолом, знайшов коня, і справді пустився в мандри.

Спочатку Дон Кохіт мав «офіційно» стати лицарем. Для цього його мусили посвятити в цей стан. З цим проханням він звернувся до одного корчмаря, який виставив його на глум.

Проте обряд все ж відбувся і наш лицар помандрував далі.

По дорозі він зустрів молодого юнака, якого взяв собі за зброєносця. Дон Кіхот не забував і про один з основних атрибутів лицаря — Прекрасну Даму, заради якої він мав чинити різні подвиги. Люди які його зустрічали називали його божевільним, часто навіть насміхалися з нього.

Та й сам Сервантес писав свій твір, як пародію на лицарський роман. Однак, я вважаю що задум геніального класика був глибший, ніж просто висміювання. За його життя лицарство уже відходило в минуле, а разом ним і ті ідеали.

Я думаю Сервантес хотів показати настільки суспільство не приймає ізгоїв до себе, навіть якщо це людина з благородними мотивами і діями. Назвати Дон Кіхота негативним героєм було б неправильно. Сенс твору насправді вічний.

Пройшли століття, а цей образ Дон Кіхота досі актуальний. І навіть в наш час людину, яка проголошує повну безкорисливість, людяність, чесність не сприймають. В нашому суспільстві виживає і живе добре тільки той хто вміє «крутитись», хто вміє надурити інших людей. Шляхетність як така вже майже повністю забута.

А сучасні Дон Кіхоти просто приречені на самотність, бідність і нерозуміння з боку інших людей. Лицар Печального образу, так називали гідальго в романі.

Сервантес напевно бачив, що суспільство не вдосконалюється, а тільки деградує. Дон Кіхота це образ останнього лицаря, якого вважають божевільним та який продовжує свої благородні подвиги. На мою думку, нам гостро не вистачає сьогодні таких благородних лицарів як Дон Кіхот.

Ми могли б жити зовсім по-іншому.