Мова — це не тільки засіб спілкування, а й надзвичайно велика цінність будь якого народу. Це скарбниця усіх духовних надбань нації, досвіду життя, праці й творчості багатьох поколінь. Недаром кажуть, що мова — душа народу. Без неї не було б цілої нації. Мова — це характер народу, адже у ній зберігаються усі традиції, звичаї та побут даного народу.
Це без сумніву неоціненний скарб для кожної людини, що живе у світі.
Наша державна мова — українська. Вона займає третє місце за милозвучністю та красою серед усіх. Не варто забувати про її минуле, її нелегку долю. Багато відважних героїв минулого боролись за право розмовляти рідною мовою.
В російській імперії українська мова була заборонена у літературі, пресі. Ті, хто це забороняв добре розуміли що без мови немає народу. Вони хотіли асимілювати український нарід, а для цього була потрібна повне культурне поглинення.
У 1863 році увійшов в дію так званий Валуєвський Циркуляр, в якому заборонялось видавати більшість книг українською мовою. Царська влада боялась що україномовні книжки можуть збурити народ до антиімперського повстання.
У 1876 році задля розширення заборони був введений в дію Емський Указ — розпорядження імператора про заборону ввезення з-за кордону україномовної літератури. Було заборонені не тільки художні книги, а й тексти для нот, театральні вистави, публічні читання, а також скасовано навчання українською.
У цей час жив і Тарас Шевченко. Ці офіційні заборони були запроваджені вже після його смерті, але цю епоху імперського гніту він відчув на собі. Тарас писав рідною мовою і його поезію була наповнена патріотичним революційним духом. Вона надихала, запалювала серця.
Саме тому її так боялись окупанти.
Наша мова древня як і наша історія. Належить вона до слов’янської індоєвропейської сім’ї мов. Формуватись почала ще за часів Київської Русі на базі давньослов’янської, давньоруської мов і діалектів.
Староукраїнська мова формувалася навколо Києва, який був центром культурної консолідації народу. Скільки треба було страждати, щоб заслужити право розмовляти рідною мовою. Зараз у нас 21 століття, але українська мова досі має статус непопулярної. Мовну культуру, мовний скарб потрібно берегти.
Держава зобов’язано створювати всі можливі умови для вільного розвитку всіх мов, але українській має бути наданий пріоритет, як державній мові.
Я вважаю, що кожний народ має говорити рідною мовою й берегти її, адже це найголовніша ознака ідентичності цього народу.