Твір по оповіданню Горького «Легенда про Данко»

На реальному грунті створена й легенда про Данко. Не можна не помітити, що Изергиль у своїх судженнях про життя перегукується з Макаром Чудрой, Коноваловим і з іншими реалістичними персонажами. Вона, властиво, також звичайний для багатьох оповідань Горького персонаж-оповідач, і романтичною фігурою стає тільки завдяки незвичайним обставинам її життя. Вона, зовсім як Коновалів, з докором говорить про людей, які ниють, плачуться на долю

«Що ж отут — доля? Кожний сам собі доля».

Вона, подібно Чудре, на підтвердження своїх думок про життя розповідає легенди про сильних людей. «У житті… завжди є місце подвигам». Ці ставшие афоризмом слова вимовила в Горького Изергиль, і оповідання про Данко, що отдали своє серце людям,- підтвердження цієї думки. Саме в житті, а не в легенді. І тому Горький пише: «вона початку своє оповідання», а не казку, хоча по всіх формальних ознаках оповідання про Данко — казка, легенда Легенда про Данко — одне зі створінь Горького, у якому він, використавши традиції російської літератури, відбив новий етап у суспільному пробудженні народу.

Образ лісу й грози в ньому — багато в чому традиційний. У російській літературі темний дрімучий ліс був осмислений як символ реакції, і людина в ньому зображувалася або як жертва («Ліс» А.

Кольцова) або як борець («Мцири»). До речі, поему Лермонтова й легенду про Данко особливо зближає зображення юрби, з одного боку, і героя — з іншої, у момент грози Н. А. Добролюбов у статті «Що таке обломовщина? «, показуючи процес перетворення «зайвих людей» в «обломовцев», малює картину, що дивно нагадує опис лісу й людей у ньому в легенді про Данко. По «дрімучому, невідомому лісі…

По топкому небезпечному болоту» ідуть люди, яких ведуть «шедшие спереду» герої літератури 30-40-х років. Але дороги вожді знайти не змогли, утомилися, і юрба, махнувши на них рукою («Э, так ви всі Обломови»), пішла далі сама. І на якімсь етапі шляху висунула вона зі свого середовища передових людей. Цей шлях і показаний Горьким. Однак письменник підкреслює, що шлях ще не кінчений, новий етап починається, поперед труднощів і жертви, спереду прийде зштовхнутися із проблемою свідомості тих, хто йде за ними крізь «дрімучий, невідомий ліс».

Вірний історичній правді, Горький не ідеалізував народ, показуючи й ті риси психології народних мас, які ставали перешкодою на шляху звільнення. Історія знає такі ситуації, коли маса зневірялася у свого керівника, навіть якщо він був їй щиро відданий.

Такий конфлікт відбитий і в легенді про Данко. Люди, яких повів крізь тьму мужній юнак, ними ж визнаний «кращим із всіх», стомлені важким шляхом, упали духом. «Але їм соромно було зізнатися в безсиллі, і от вони в злості й гніві обрушилися на Данко, людини, що йшов спереду», у люті готові були вбити його. І тоді він серцем своїм освітив шлях людям. Своєю героїчною смертю Данко затвердив безсмертя подвигу. Він не тільки довів свою вірність ідеалу волі, але й самопожертвою домігся перемоги.

Таке рішення трагічної за своїм характером теми являло собою одну з перших перемог у формуванні нового методу Помітимо, що приблизно так само через кілька років була вирішена проблема народу і його керівників в алегоричної Звертаємо увагу на те, що в романі А. Фадєєва «Розгром» (у главі «Трясовина») даний такий же опис лісу й загону партизан у ньому, відбита подібна ситуація, хоча й на новій історичній основі й у новій перспективі. А в поемі И. Франко «Мойсей», у якій показана й сувора правда життя, виражена в жагучому слові Мойсея до народу в пролозі, і героїка, і віра в прозріння народу. Через всю поему проходить ідея вірного служіння народу, показаний і важкий шлях героя. Легенду про Данко й поему Франко поєднує загальна думка: подвиг героя залишає яскравий слід у серце народному, надихає нових героїв на нові подвиги Соціальна й психологічна вірогідність конфлікту між Данко й плем’ям стане ще ясніше, якщо, забігаючи вперед, нагадаємо, що в пролозі до роману «Мати» Горький уже в безпосередніх картинах сучасної йому життя відтворює подібну ж ситуацію: складні взаємини між героєм і народом на перших кроках великий і нелегкий шляхи до волі.

Гіркий постійно й наполегливо затверджував, що подвиги важливі не тільки самі по собі,- їхня сила в тім, що вони є прикладом для інших. Ця думка проводиться в легенді про Данко: подвиг юнака освітив шлях людям, запалив їхньою сміливістю й завзятістю; вони «бігли швидко й сміло, що захоплюють чудесним видовищем палаючого серця. І тепер гинули, але гинули без скарг і зліз».