Твір роздум: Чому потрібне мистецтво красномовства кожній людині?
Ораторське мистецтво виникло в Елладі, звідти поширилося на Стародавній Рим, а згодом — в новочасну Європу. У братських школах барокової доби риторика була обов’язковою дисципліною. До неї входила поетика, що викладалася як один з навчальних предметів «семи вільних мистецтв». Студентів Києво-Могилянської академії заохочували до написання та проголошення «орацій», а викладачів — до розробок стилістики. Пізніше риторика втратила своє первісне значення — її почали тлумачити як мовлення зовні привабливе, але позбавлене внутрішнього змісту…
Неоднозначно сприймається риторика і сьогодні. Для одних красномовство — суспільна мірка, один із критеріїв оцінювання особистості; для інших — річ маловідома, а то й зовсім незнана.
Щодо мене, то я — за риторику в школі, у вищих навчальних закладах . Бо кожен повинен уміти «красно» говорити, будь-яке питання за будь-яких обставин викласти струнко, логічно, пам’ятливо, переконливо й у гідному виконанні. Для цього треба знати багато — історію і філософію, закони і цивільне право, літературу, мистецтво. І вміти треба багато — встигати стежити за рухами тіла, і за виразом обличчя, і за жестами, і за звуками та відтінками голосу…
І пам’ять треба мати чудову — скарбницю знань. Ловлю себе на тому, що погоджуюся з усіма думками Цицерона — мудрий був чоловік. Чи не так? Кажуть, що кожен із нас в душі трохи поет. А як казав мудрець, «…між поетом і оратором багато спільного: безліч способів прикрашання промови у них схожі й однаково доступні.
Правда, поет більш скупий у ритмі й більш вільний у вживанні слів».
Скажімо, риторичне питання формулюється не з метою отримання відповіді, а для увиразнення поетичного мовлення або заперечення, як в іронічному вірші М. Вінграновського «До себе»: Не люби свого сина від колиски його, Не люби товариства від порогу його, Не люби всього світу, себе не люби, Не люби свого духу — домовину роби!
Твір роздум: Чому потрібне мистецтво красномовства кожній людині?