Виклад казки «Кіт у чоботах»

Один мірошник залишив своїм трьом синам невелика спадщина — млин, осла й кота. Брати відразу ж поділили батьківську спадщину: старший взяв собі млин, середній — осла, а молодшому дали кота. Молодший брат дуже горював, що йому дісталася така погана спадщина — Брати можуть чесно заробляти собі шматок хліба, якщо будуть жити разом,- говорив він.

— А мені, коли я знімання свого кота й зшию з його шкіри рукавиці, прийде вмирати сголоду. Кіт почув ці слова, але не образився — Не горюй, хазяїн,- сказав він важливо й серйозно,- дай мені краще мішок так пари чобіт, щоб зручніше було ходити по чагарниках. Побачиш тоді, що ти одержав не таке вуж погана спадщина, як думаєш Хазяїн Кота не дуже-те повірив його словам. Але згадав про різні його хитрості й подумав: «Може бути, Кіт і справді чим-небудь допоможе мені! » Як тільки Кіт одержав від хазяїна чоботи, він спритно надяг їх. Потім поклав у мішок капусти, закинув мішок за спину й пішов у ліс, де водилося багато кроликів Прийшов він у ліс, причаївся за кущами й став чекати, щоб який-небудь молодий, дурненький кролик сунувся в мішок за капустою Не встиг він сховатися, як йому відразу повіз: молоденький, довірливий кролик забрався в мішок.

Кіт швидко кинувся до мішка й міцно-преміцно затяг зав’язки Дуже гордий, що полювання було такий удалої, Кіт пішов у палац і попросили допустити його ккоролю. Його ввели в королівські покои. Увійшовши туди, Кіт низько поклонився королеві й сказав: — Великий король! Маркіз Карабас (так Котові вздумалось назвати свого хазяїна) наказав мені піднести вам у подарунок цього кролика — Скажи своєму хазяїнові,- відповів король,- що я дуже задоволений його подарунком і дякую його. Кіт откланялся й пішов з палацу. Іншим разом він сховався в поле, серед колось пшениці, і відкрив мішок із принадою.

Коли в мішок потрапили дві куріпки, Кіт зараз же відніс куріпок королеві. Король із задоволенням прийняв і куріпок і наказав почастувати Кота вином Так місяця два або три підряд Коти носив королеві різну дичину від імені маркіза Карабаса. Один раз Кіт довідався, що король збирається їхати по березі ріки в кареті на прогулянку зі своєю дочкою, самою прекрасною принцесою на світі. Він сказав своєму хазяїнові: — Якщо послухаєш мене, будеш щасливий все життя. Ступай сьогодні купатися на ріку в тім місці, що я вкажу, інше я вуж улаштую сам!

Хазяїн послухався Кота й пішов на ріку, хоч і не розумів, яка йому буде від цього користь Кіт усе біг поперед карети й усім, кого не зустрічав, наказував говорити те ж саме. І король не міг надивуватися багатству маркіза Карабаса. Нарешті Кіт добіг до чудового замка. А замок цей належав одному із самих багатих людожерів у світі. Людожер і був хазяїном всіх полів і лугів, всіх земель, по яких проїжджав король Кіт заздалегідь уже розвідав, що Людожер уміє перетворюватися в різних тваринах.

Він з’явився до Людожера й з уклоном сказав, що не міг проїхати повз замок, не довідавшись про здоров’я його поважного власника. Людожер прийняв Кота з усією привітністю й увічливістю, на яку тільки здатні людожери, і запропонував йому відпочити взамке. — Мене запевняли, що ви за бажанням умієте перетворюватися в різних звірів,- сказав Кіт.- Можете, наприклад, перетворитися в лев або слона. Чи вірно це? — Це вірно!

— відповів Людожер грубим голосом.- І, щоб ви не сумнівалися, я зараз же, на ваших очах, перетворюся в лев.

Дивитеся! Побачивши перед собою величезного лева, Кіт так злякався, що миттєво піднявся на дах, хоча зробити це йому було зовсім не легко — адже в чоботах не дуже-те зручно лазити по дахах Коли Людожер прийняв людський вигляд, Кіт обережно спустився з даху й зізнався, що йому було так страшно, що й не розповіси. Людожер голосно зареготав — Мене запевняли ще,- заговорив знову Кіт,- начебто ви вмієте перетворюватися й у самих маленьких звірків — наприклад у пацюка або мишу.

Зізнаюся вам, що не можу повірити цьому! — Не вірите? — гаркнув Людожер. — А от зараз самі побачите!

И в та ж мить він звернувся в маленьку мишку, і ця мишка стала бігати по підлозі Як тільки Кіт побачив мишу, він відразу спритно кинувся на неї й з’їв. У цей самий час король проїжджав мимо.

Він побачив прекрасний замок Людожера й побажав оглянути його. Кіт почув стукіт коліс карети, що в’їхала на міст, і вибіг назустріч — Ласкаво просимо, ваша величність, у замок маркіза Карабаса! — сказав він — Як, пан маркіз! — викликнув король.

— Невже й цей замок належить вам? Ніколи ще не видал я таких чарівних замків! Увійдемо в нього, якщо дозволите Маркіз допоміг молодій принцесі вийти з карети й пішов з нею слідом за королем Вони ввійшли у величезну залу, де було приготовлено чудове частування для приятелів Людожера.

Ці приятелі збиралися на сніданок до Людожера, але, коли довідалися, що в замку перебуває король, не посмітили ввійти туди. Король невтомно захоплювався й самим маркізом Карабасом, і його незліченними багатствами. Після того як король випив п’ять або шість келихів вина, він сказав: — Слухайте, пан маркіз, якщо ви хочете женитися на моїй дочці, вам варто тільки сказати про цьому! Маркіз поштиво поклонився, подякував за велику честь і, звичайно, охоче погодився. У той же день він женився на принцесі. Після цього Кіт став дуже поважною особою й більше вже не полював на мишей — хіба тільки іноді, для розваги