Все Гоголя про Гоголя питаю

Засідання в літературній світлиці для учнів 7 — 11 класів

(Засідання ведуть вчитель, двоє учнів-ведучих, учень, який виконує

Роль Гоголя. Участь також приймають учні-декламатори та учні-актори)

Вчитель. О, Генію, живеш в наших серцях,

Дивуєш і захоплюєш понині.

У тебе нелегким був творчий шлях,

Душа роздвоєна не мала там спочину.

О, Гоголю, письменник навіки,

Бо скільки сліз і сміху в твоїх творах!..

Нелегко ж бо до істини іти,

Не загубитися в життєвім морі.

Розкрити скільки всіх питань і таємниць

Ми прагнемо!.. Та що там говорити:

Не всім дано сягнути висоти

До Гоголя… Терновий той вінець,

Його Голгофа… Правда та святая

Іде по світу — все себе шукає…

Коли ж народ почує Мудреця,

Щоб істина ввійшла в усі серця?..

Т. Залезська

Знайомий незнайомець… Відомий усім і до кінця не пізнаний… Геніальний і не зрозумілий… Простий і таємничий…

Минає 200 років з дня народження Гоголя, а ми все намагаємось розгадати його таємниці, доторкнутися до загадкового письменника, класика і сучасника, творчість якого приваблює, бентежить і інтригує, заставляє дивитися на цей світ не тільки розумом, а серцем і душею.

Гоголь. «У ног моих шумит мое прошедшее, надо мною сквозь туман светлеет неразгаданное будущее. Молю тебя, жизнь души моей, мой гений. О, не скрывайся от меня, пободрствуй надо мною в эту минуту и не отходи от меня весь этот так заманчиво наступающий год. Какое же будешь ты, мое будущее?

Блистательное ли, широкое ли, кипишь ли великими для меня подвигами или…. О, будь блистательно, все предано труду и спокойствию!..»

Ведучий І Здається, що з далекого минулого Гоголь звертається до нас з вами, нагадуючи про велику відповідальність, працелюбність та духовність.

Ведучий ІІ Хочеться знову і знову перечитувати його твори, щоб глибше пізнати минуле, щоб краще зрозуміти сучасне, щоб досконаліше пізнати себе. Хочеться, нарешті, винайти ту, в стількох фантастичних повістях уже винайдену машину часу, щоб через століття прийти до нього і, низько вклонившись, подякувати за безсмертні твори.

Вчитель Давайте сьогодні перегорнемо сторінки життя і творчості великого російського та українського письменника Миколи Васильовича Гоголя.

Ведучий І Про загадковість Гоголя почали говорити ще його сучасники, тим більше, що сам письменник любив огортати своє життя серпанком таємниць.

Ведучий ІІ Багато загадкового і містичного було в житті Гоголя. Послухайте про деякі містифікації:

Ведучий І Тривалий час вважали, що Гоголь народився у родовому маєтку Василівка. Існувала інша версія, що Гоголь народився в дорозі біля мосту через Псьол. Але було з′ясовано, що він з′вився на світ у селі Великі Сорочинці.

Ведучий ІІ Довго тривали суперечки щодо дати народження письменника. Він святкував день народження 19 березня, а у метричній книзі зроблено запис — 20 березня . Тільки на 100-річчя з дня народження Російська академія офіційно затвердила факт: 20 березня вважати днем народження, що ми щорічно й святкуємо.

Ведучий І Ніхто не знає, хто ж був тим «небесним створінням», у яке закохався Гоголь, приїхавши до Петербургу? Ніхто не може дати й достеменної відповіді, чому Гоголь не одружився, хоча поряд були прекрасні жінки.

Ведучий ІІ Виникали різні версії щодо психічних хвороб Гоголя…

Ведучий І Що сталося із другим томом «Мертвих душ»? Чи дійсно Гоголь їх спалив?

Ведучий ІІ З якою метою він в останні роки уникав спілкування, всіляко наближав смерть, свідомо відмовляючись від їжі та земних радощів?

Ведучий І Усі ц і питання й досі викликають численні дискусії й неоднозначні відповіді. Але найбільша таємниця Гоголя — таємниця геніальності письменника.

Ведучий ІІ Взагалі, М. В. Гоголь — явище унікальне для всього світу, а джерела його слід шукати передусім у синтезі двох культур і двох мовних стихій, що живили його творчість.

Гоголь «Скажу вам одно слово насчет того, какая у меня душа, хохлацкая или русская. Я сам не знаю, какая у меня душа. Знаю только то, что никак бы не дал преимущества ни малороссиянину перед русским, ни русскому перед малороссиянином. Обе природы слишком щедро одарены богом, и, как нарочно, каждая из них порознь заключает в себе то, чего нет в другой: явный знак, что они должны пополнить одна другую» (из письма Гоголя

А. О. Смирновой, 24 декабря 1844 г.)

Ведучий І Гоголь завжди ніс у своїй душі велику любов до України, оспівував її у своїх творах. Увійшовши в російську літературу, він сприймав російську дійсність з позиції того краю, де народився.

Гоголь «Ни одной строки не мог посвятить я чуждому. Непреодолимою цепью прикован к своему»

Ведучий ІІ Коли у 1832 році Гоголь уперше приїхав до Москви, то вирішив відвідати славетного артиста Щепкіна, теж українця за походженням. Пішов до нього. У Щепкіна саме сиділи гості.

Двері розчинили, щоб зручно було носити страви. Раптом усі побачили незнайомого. Він неквапливо роздягся, став ніяково на порозі, оглянув усіх і раптом проказав:

Ходить гарбуз по городу,

Питається свого роду:

Ой, чи живі, чи здорові

Всі родичі гарбузові?

Ведучий І Не відразу прийшла слава до Гоголя, не відразу знайшов свій шлях. Та шлях до істини ніколи не був легким.

Ведучий ІІ Після закінчення Ніжинської гімназії на вразливого юнака чекала низка невдач. Злидні, які не покидали його маленьку квартирку на Гороховій вулиці у Петербурзі; невдала спроба стати актором Александринського театру; провальний дебют у літературі , — все це підкосило Гоголя настільки, що він, зібравши примірники, спалив їх та вирішив більше не писати.

Ведучий І Великих мук зазнав Гоголь у творчих пошуках, оскільки не знав, яким шляхом йти далі. Та розірвати стосунки із мистецтвом він не міг. Все його свідоме життя було підпорядковане творчості.

Гоголь «Світлі хвилини мого життя були хвилини, в які я творив»

Ведучий ІІ Наполегливо шукаючи теми для своїх творів, пише у листі до матері:

Гоголь «Дорога моя матінко! Ви маєте тонкий спостережливий розум, ви багато знаєте про звичаї й традиції малоросіян наших, і тому, я впевнений, ви не відмовитеся повідомляти мені їх у нашому листуванні. Це мені дуже потрібно. У наступному листі я чекаю від вас опису сільського дяка, від верхнього одягу до самих чобіт.»

Ведучий І Так народжувалися «Вечори на хуторі біля Диканьки» — твір, який вийшов друком у 1830-у році і зробив Рудого Панька знаменитим.

Інсценізація уривків творів «Ніч перед Різдвом» , «Сорочинський ярмарок»

Ведучий ІІ В листі до А. Ф. Воєйкова О. С. Пушкін писав: «Сейчас прочел «Вечера на хуторе близ Диканьки». Они меня изумили. Истинно веселая книга»

Ведучий І Гоголівські герої не просто живуть і діють на тлі природи, вони її важлива частина. Природа невід′ємна від людини з її радощами і горем, вона вплітається у її долю, стає на захист почуттів, є свідком страшних трагедій. Вона — невичернпне джерело матеріального й духовного багатства людини.

Герой пізнається в його спроможності бачити красу, гармонію і розуміти мудрість усього, що оточує людину.

Читання учнями напам′ять уривків — описів пейзажів:

«Знаете ли вы украинскую ночь?»

«Чуден Днепр при тихой погоде»

«Степь, чем далее, тем становилась прекрасне»

Ведучий ІІ У Гоголя було дуже розвинене почуття краси. Але разом з тим він так гостро відчував недосконалість світу, духовну потворність людей. Мертві душі, дивовижні монстри, — Ноздрьов, Собакевич, Коробочка, Плюшкін — народилися під пером Гоголя, як протест проти всього того, що заважає людству дихати на повні груди й насолоджуватися красою.

Ведучий І Іноді напливали на Гоголя хвилини творчого натхнення, захоплювали його і, здавалося, відсторонювали від усього світу.

Ведучий ІІ У липні 1838 року Гоголь по дорозі в Альбіно зупинився в якомусь поганенькому трактирі, де відвідувачі грали на більярді. Потім розповідав:

Гоголь «У той час я писав І том «Мертвих душ» і не розлучався із зошитом. Не знаю чому, саме в цю хвилину, коли я зайшов до трактиру, мені захотілося писати. Я наказав дати стіл, присів у кутку, дістав портфель і під клацання більярдних куль, у неймовірному галасі, в диму, в задушливій атмосфері забувся ніби у дивному сні і написав цілий розділ, не підводячись з місця.»

Ведучий І Людська душа — краплина, в якій відбито безкінечність всесвіту, початок і кінець всього сущого. В ній, а не в чомусь зовнішньому, дріб’язковому, минущому суть справжньої творчості. Та що робити, коли навколо панує пошлість, лицемірство, шахраї і облудники, невігласи і чиношанувальники мають владу, вершать історію?..

Саме цю правду і відобразив Гоголь у поемі «Мертві душі».

Ведучий ІІ Закінчивши останні розділи першої частини поеми, автор повертався до Росії. І подумав Гоголь:

Гоголь «Людина справжня, цього високого звання гідна, на струмок схожа. То тільки нікчеми — як калюжа з поганого цебра на землю вилита: висохне, ніякого сліду не залишивши. А хто є справжньою людиною — і після смерті не зникне, як той струмок, що не висихає, а в широку річку вливається.

От і її життя по смерті з життям цілого людства зіллється і з цим широким потоком до неосяжного, безбережного океану вічності припливе. Спочатку краплиною, тоді струмком, могутньою хвилею житиме, звеличуючи себе неосяжністю океану, — а без неї і океан був би не повен»

Ведучий І Йому так хотілося показати характери не низькі і пошлі, а благородні, живі людські душі. Та на що б не переводив погляд письменник, а перед очима перепоною ставала лиховісна, чорна пляма.

Ведучий ІІ Одна з найбільших загадок Гоголя — його духовна драма, що тривала від середини 1840-х років і закінчилася трагічною смертю в 1852-у році. Гостре відчуття дисгармонії, роздвоєності, безпритульності ніколи його не покидала.

Ведучий І Занепокоєність долею країни звучить у кінці І тому «Мертвих душ»

Виразне читання уривку «Птица-тройка»

Вчитель Пам’ятаймо, що ми повинні нести далі краплини великої творчості до океану безмежної вічності. Читаймо й перечитуймо твори нашого великого Вчителя, намагаймося ввійти в його світ, відчути його багатогранність і неповторну красу!