Введення Біблії в предметі «Закордонна література»

Особливістю шкільного предмета «Закордонна література» є також введення Біблії в програму майже кожного класу. Щораз, готуючись до уроків по цій темі, учитель частково буде реалізовувати ту загальну мету, що ставиться у вивченні Біблії, а саме: навчити учнів виразно читати й розуміти Біблію; формувати творче сприйняття прочитаного; розглядати Біблію як вагомий шар мистецтва минулого; на прикладах біблійних легенд виховувати духовно освічених людей. Уживаючи термін духовно освічений, з’ясуємо його зміст.

У філософії дух (духовність) — це поняття, що ототожнюється з такими поняттями, як ідеальне, мислення, свідомість, розум. Німецький філософ Ф. Гегель трактував духовність як третю й останню (після логіки й природи) щабель абсолютної ідеї, що має три етапи розвитку.

Перший — суб’єктивна духовність (індивідуальна свідомість); другий — об’єктивна духовність (суспільство й суспільна свідомість — мораль, право й ін.); третій — це абсолютний дух, що здобуває форму мистецтва, релігії, філософії В умовах росту інтелектуального рівня людини, відродження духовного потенціалу відкриваються навчальні заклади (школи, коледжі, гімназії, ліцеї й т. д.) гуманітарного профілю.

Вони покликані вирішувати завдання гуманізації й гуманітаризації навчання й виховання молоді. У таких навчальних закладах розширене й поглиблене викладання дисциплін гуманітарного циклу, серед яких важливе місце займає література У школах України поряд з рідною літературою вивчається й світова.

Випускник середнього навчального закладу повинен мати загальне подання про головні відмінності між цими двома типами культур Різне в цих літературах відношення й до релігії. Вищим символом духовності слов’ян є Богородиця, на Заході — Ісус. Не можна нав’язувати учням той або інший шлях у релігії, але необхідно розкрити їм розмаїтість шляхів інших народів кней. Розробляючи методику вивчення Біблії, доцільно акцентувати увагу на твердженні Г. Сковороди про те, що Біблія сильна не зібраними в ній історіями, а духовним змістом, що те історії наповнює. Український філософ один з перших висловив критичне відношення до «историальной нісенітниці» Святого Писання, наголосивши на тім, що ця книга допоможе кожному з нас пізнати самих себе.

Схожі висловлення знаходимо в Т. Шевченко («Давидови псалми»), Франциска Асидского («Молитва про світ»), навіть у самому «Псалтирі». Важливе значення у вивченні Біблії має наочність.

До неї, насамперед, належить сама Біблія, тобто різноманітні її видання, зокрема чудово ілюстрована «Біблія для дітей». Вона повинна бути на кожній парті. Через наочність досить ефективно можна показати вплив Біблії на розвиток світової культури. Образи Біблії надихали багатьох художників: на біблійні сюжети створювалися скульптури, картини, літературні художні твори, улаштовувалися театральні дійства. Виставка добутків на біблійні сюжети, теми, мотиви зацікавить учнів, залучить їхня увага.

Це можуть бути: «Божественна комедія» А. Данте, «Втрачений рай» і «Повернутий рай» Дж. Мільтона, «Звільнення Єрусалима» Торквато Тассо, «Слово» Данила Заточника, «В Іудеї, у дні вони», «Царі», «Марія» Т. Шевченко, «Хуторянка» П. Кулиша, «Смерть Каїна», «Мій Измарагд» И. Франко, «Самсон», «Вавилонський полон», «На руїнах» Лесі Українки, «Вечора на хуторі біля Диканьки» Н.

Гоголя, «Майстер і Маргарита» М. Булгакова й багато інших. Під час роботи над відбором наочності у вчителя обов’язково будуть виникати власні ідеї щодо варіантів вивчення Біблії. Це й не дивно, тому що книга, як відомо, відображала в собі ритуальні і юридичні кодекси, хроніки, міфи, народні пісні, любовну лірику, притчі, приповідки, фрагменти героїчних описів, народні перекази й т. д. Вивчення Біблії як літературної пам’ятки ефективніше проводити в логічній послідовності по таких етапах: підготовка до сприйняття змісту Біблії як художнього твору, читання тексту, підготовка до аналізу, художній^-художній-ідейно-художній аналіз, висновки. На першому етапі — підготовки до сприйняття Біблії — доцільно дати загальне поняття про Біблію: її створення, побудова, міфологічні подання, розповсюджені серед прихильників іудаїзму й християн.

На цьому ж етапі потрібно почати словникову роботу, і почавши, пояснити слова Бог, Ісус Христос і Богородиця Починати читання Біблії найкраще в класі, використовуючи аналіз тексту за розвитком подій, тобто послідовно, слідом за автором уважно читати, удивляючись у кожне слово, усвідомлюючи кожну фразу, осмислюючи все компоненти, які представляють єдність естетичної структури добутку. До читання Біблії потрібно ретельно підготуватися, насамперед, визначити, хто буде читати і як.

Починати читання повинен учитель — він подає зразок, як читати: повільно, правильно, виразно. Далі вчитель використовує метод творчого читання: учні читають «ланцюжком», а вчитель уважно стежить, поправляє, застосовує різні види коментарю: лексичний, фразеологічний, історичний і т. п.

Особлива увага він приділяє тлумаченню релігійної лексики: ангели, серафими, херувими, престоли, архангели, пророки, апостоли, святі. Така робота підготує учнів до самостійного читання Біблії будинку Ті біблійні легенди, які учні будуть читати поза класом, ефективніше розглядати тематичною-тематичним-проблемно^-тематичним шляхом аналізу. Він жадає від учнів концептуальних форм мислення, уміння будувати глибокі висновки, узагальнення, відкриває широкі можливості для виховного впливу змісту, за яких — уміння сформулювати й уважно досліджувати проблему духовного життя людини Після прочитання й аналізу біблійних легенд, запропонованих шкільними програмами (оскільки повний текст Біблії не вивчається в середніх шкільних установах), цікаво використовувати й пообразний шлях аналізу, детальніше розглянути створені Біблією образи Ісуса Христа й Матері Божої як вищих символів духовності людства На завершальному етапі учні разом із учителем повинні дійти висновку, що протягом століть Біблія мала великий вплив на духовне життя, літературу, культуру, образотворче мистецтво всіх народів мира