«Ходіння за три моря» Афанасія Нікітіна

Афанасій Нікітін — автор і герой «Ходіння», тверський купець . А. Н. відправився у подорож з комерційною метою, але, мабуть, спочатку не припускав опинитися в Індії. Отримавши вірчі грамоти тверського князя Михайла Борисовича, А. М. пішов у Ширван .

Афанасій Нікітін хотів приєднатися до каравану московського посла у Ширвані Василя Паніна, але розминувся «з ним. Це і зіграло фатальну роль у житті А. М. Під Астраханню він і його товариші були пограбовані ногайськими татарами, і всі товари А. Н. пропали. Дійшовши до Дербента і зустрівшись там з Паніним, купці просили його і «ширваншаха» про допомогу і заступництво. Купцям потрібні були кошти хоча б дійти назад до Русі, але їм було в цьому відмовлено. Ця обставина і змусила А. Н. йти далі, що називається, куди очі дивляться, тому що на Русі в нього нічого не залишилося, більше того, він був винен, і повернення означало для нього боргову яму.

Далі шлях А. Н. лежав через Баку до Персії , а звідти через Гурмиз і «Індійське море» в Індію.

Афанасій Нікітін — герой-оповідач із інтересом відзначає незвичайні сторони життя іншого народу, описує не тільки свої пригоди, а й особливості побуту і звичаїв людей. Відразу відчувається в «Ходінні» і «професійний» інтерес А. Н.: він відзначає, звідки привозять товари . А. Н. не ставить себе в центр оповідання.

Герой «Ходіння» виявляється людиною уважним і цікавим, сприйнятливим до будь-якої інформації. Наприклад, дуже характерний для А. Н. швидкий перехід від опису ярмарку, куди з’їжджається торгувати «вся країна Індійська», до згадки місцевої легенди про птаха гукук.

У «Ходінні» чітко видно, що герой дуже сумує за рідною землею. Описуючи нові землі, А. Н. порівнює їх з Твер’ю . Час А. Н. намагається обчислювати за православним календарем, вважаючи роки по Великодню, але зізнається, що збився з рахунку і не міг правильно справляти це свято.

Однією з найбільш цікавих рис «Ходіння» можна вважати те, що в ньому відбилося невідповідність ідеального образу Індії та реальної країни, куди потрапив А. Н. У Древній Русі Індія здавалася землею блаженної, багатою, розташованої недалеко від раю, такою вона видається, наприклад, в «Сказанні про Індійське царство». У «Ходінні» не згадується про знайомство А. Н. з цим конкретним пам’ятником, але цілком імовірно, що саме ці ідеальні уявлення і послужили причиною того, що О. М., втративши всього свого майна, відправляється саме до Індії. Тут же він стикається з тим, що постійно відчуває себе іноземців.

Більше того, А. Н., будучи православним, опиняється в складній обстановці, оскільки йому доводиться спілкуватися з представниками різних віросповідань: мусульманами і ін-дуистов. Але якщо індуїсти не претендували на єдиність своєї релігії, то для мусульман, як і для християн, уявлення про істинність тільки своєї релігії є> 0сновой віросповідання. У науковій літературі висловлювалися різні точки зору нас рішення А. Н. питання віри, тобто він перейшов у мусульманство чи ні. Незалежно від того, як вступив у житті реальний А. Н., герой А. Н. у «Ходінні» постає людиною, яка всіма силами прагне зберегти чистоту православної віри.

Ю. М. Лотман зазначає, що в «Ходінні» відсутні середньовічні уявлення про географічному просторі як про різних ступенях доброти і гріха, тобто протиставлення «чистих», «благодатних» і «нечестивих» місць. Моральний потенціал героя залежить від нього самого, а не від того, де він у даному випадку знаходиться.

У науковій літературі кін. XIX — поч. XX «Шв. панував погляд на О. М. як на фігуру державного значення, мандрівника, який потрапив до Індії з певною місією «торгового розвідника». На підставі цієї думки склався радянський міф про героя-першовідкривача А. Н., який був покладений в основу художнього фільму «Ходіння за три моря» .

У цьому фільмі О. М. постає противником португальця Мігуель, який змагається з А. Н. з-за пріоритету відкриття Індії і влаштовує російській мандрівникові всякі капості.