Як я розумію зміст назви роману «Війна й мир»

На перший погляд може здатися, що роман «Війна й мир» названий саме так тому, що в ньому відбиваються дві епохи життя російського суспільства початку XIX століття: період війн проти Наполеона 1805-1814 років і мирний період до й після воєнного часу. Однак дані літературознавчого й лінгвістичного аналізу дозволяють зробити деякі істотні уточнення. Справа в тому, що на відміну від сучасної російської мови, у якому слово «мир» являє собою омонимичную пари й позначає, по-перше, стан суспільства, протилежна війні, і, по-друге — людське суспільство взагалі, у російській мові XIX століття існувало два написання слова «мир»: «мир» — стан відсутності війни й «мiр» — людське суспільство, громада.

У назву роману в старому написанні входила саме форма «мiр». Із цього можна було б зробити висновок, що роман присвячений насамперед проблемі, що формулюється в такий спосіб: «Війна й російське суспільство». Однак, як було встановлено дослідниками творчості Толстого, до друку назва роману потрапило не з написаного самим Толстим тексту. Втім, той факт, що Толстой не виправив не погоджене з ним написання, говорить про те, що обидва варіанти назви письменника влаштовували Справді, якщо зводити пояснення назви до того, що в романі має місце чергування частин, присвячених війні, із частинами, присвяченими зображенню мирного життя, то виникає багато додаткових питань. Наприклад, чи можна вважати зображення життя в тилу ворога безпосереднім зображенням стану миру? Або чи не буде правильним називати війною нескінченні розбрати, що супроводжують ходу життя дворянського суспільства?

Однак зневажати подібним поясненням все-таки не можна. Товстої дійсно зв’язує назва роману зі словом «мир» у значенні «відсутність війни, розбратів і ворожнечі між людьми». Свідченням тому є епізоди, у яких звучить тема осуду війни, виражається мрія про мирне життя людей, такі, наприклад, як сцена вбивства Пети Ростова З іншого боку, слово «мир» у добутку явно має значення «суспільство». На прикладі декількох сімей у романі показане життя всієї Росії в той важкий для неї період. Крім того, Толстой докладно описує життя всіляких шарів російського суспільства: селян, солдатів, патріархального дворянства (сім’ю Ростових), родовитих російських аристократів (сім’я Болконских) і багатьох інших Коло проблем роману дуже широкий. У ньому розкриті причини невдач російської армії в походах 1805-1807 років; на прикладі Кутузова й Наполеона показана роль окремих особистостей у військових подіях і в історичному процесі взагалі; розкрита велика роль російського народу, що вирішив результат Вітчизняної війни 1812 року, і т. д.

Це теж, безумовно, дозволяє говорити про «суспільне» значенні назви роману Не варто забувати й про те, що слово «мир» в XIX столітті використалося й для позначення патріархально-селянського суспільства. Імовірно, Толстой ураховував і це значення И нарешті, мир для Толстого — синонім слова «всесвіт», і не випадково роман містить велика кількість міркувань загального філософського плану Таким чином, поняття «мир» і «мiр» у романі зливаються воєдино. От чому слово «мир» у романі здобуває майже символічне значення Роман «Війна й мир» минуле задумане як роман про декабриста, що вернувся з посилання, що пересмотрели свої погляди, що засудив минуле й стало проповідника морального самовдосконалення. На створення роману-епопеї вплинули події того часу (60-і роки XIX століття) — невдача Росії в Кримській війні, скасування кріпосного права й неї наслідку Тематику добутку утворять три кола питань: проблеми народу, дворянській громадськості й особистому життю людини, обумовленої етичними нормами Головним художнім прийомом, яким користується письменник, є антитеза. Цей прийом становить стрижень усього роману: протипоставлені в романі й дві війни (1805-1807 років і 1812 року), і два бої (Аустерлицкое й Бородінське), і воєначальники (Кутузов і Наполеон), і міста (Петербург і Москва), і діючі особи. Втім, це протиставлення починається вже із самої назви роману: «Війна й мир». Цей заголовок відбиває глибокий філософський зміст.

Справа в тому, що в слові «мир» до революції було інше літерне позначення звуку [і] — i десятеричне, і слово писалося як «міръ». Це свідчило про те, що воно багатозначно. Дійсно, слово «мир» у заголовку означає навколишній нас світло. У романі воно має масу значень, висвітлює важливі сторони народного життя, погляди, ідеали, побут і вдачі різних шарів суспільства Епічний початок у романі невидимими нитками зв’язує в єдине ціле картини війни й миру. Точно так само, як «війна», означає не одні воєнних дії ворогуючих армій, але й войовничу ворожість людей у мирному житті, розділеної соціальними й моральними бар’єрами, поняття «мир» фігурує й розкривається в епопеї у своїх різноманітних значеннях. Мир — це життя народу, що не перебуває в стані війни.

Мир — це селянський схід, що затіяв бунт у Богучарове. Мир — це буденні інтереси, які, на відміну від лайливого життя, так заважають Миколі Ростову бути «прекрасною людиною» і так досаждають йому, коли він приїжджає у відпустку й нічого не розуміє в цьому «дурному світі». Мир — це найближче оточення людини, що завжди поруч із ним, де б він не перебував: на війні або в мирному житті. Але мир — це й все світло, Всесвіт.

Про нього говорить Пьер, доводячи князеві Андрієві існування «царства правди». Мир — це братерство людей, незалежно від національних і класових розходжень, заздоровницю якому проголошує Н.

Ростова при зустрічі з австрійцями. Мир — це життя. Мир — це й світогляд, коло ідей героїв. Мир і війна йдуть поруч, переплітаються, взаимопроникают і спричиняються друг друга У загальній концепції роману мир заперечує війну, тому що зміст і потреба миру — праця й щастя, вільний і природне, і тому радісне, прояв особистості. А зміст і потреба війни — роз’єднання, відчуження й ізольованість людей. Ненависть і ворожість людей, що відстоюють корисливі інтереси, — це самоствердження свого егоїстичного «я», що несе іншим руйнування, горе, смерть Жах смерті сотень людей на греблі під час відступу російської армії після Аустерлица потрясає тим більше, що Толстой порівнює весь цей жах з видом тієї ж греблі іншим часом, коли тут «стільки сиживал дідок-мірошник з вудками, у той час як його онук, засукавши рукава сорочки, перебирав у лійці срібну тріпотливу рибу». Страшний підсумок Бородінського бою рисується в наступній картині: «Кілька десятків тисяч чоловік лежали мертвими в різних положеннях на полях і лугах…

На які сотні років одночасно забирали врожай і пасли худоба селяни сіл Бородіна, Горок, Ковардина й Сеченевского». Тут жах убивства на війні стає ясний Н. Ростову, коли він бачить «кімнатну особу» ворога з дірочкою на підборідді й блакитних очах Розповісти правду про війну, містить Толстой у романі, дуже важко. Його новаторство зв’язане не тільки з тим, що він показав людину на війні, але головним чином з тим, що, розвінчавши помилкову, він першим відкрив справжню героїку війни, представивши війну як буденна справа й одночасно як випробування всіх щиросердечних сил людини. І неминуче трапилося так, що носіями справжнього героїзму з’явилися прості, скромні люди, такі, як капітан Тушин або Тимохін, забуті історією; «грішниці» Наташа, що домоглася виділення транспорту для росіян поранених; генерал Дохтуров і ніколи що не говорив про свої подвиги Кутузов. Саме вони, що забувають про себе й рятують Росію. Саме словосполучення «війна й мир» уже вживалося в російській літературі, зокрема в трагедії А.

С. Пушкіна «Борис Годунов»:

Описуй, не мудруючи лукаво, Все те, чому свідок у житті будеш: Війну й мир, управу государів, Догідників святі чудеса

Толстой так само, як і Пушкін, використає вираження «війна й мир» як універсальну категорію