Загальна характеристика одного з романів И. А. Гончарова «Обломів»

Твір по літературі: Загальна характеристика одного з романів И. А. Гончарова Обломів

Дві обставини творчої історії роману «Обломів» потрібно мати на увазі, щоб правильно зрозуміти, про що цей добуток. Першим опублікованим фрагментом роману в 1849 році став «Сон Обломова»

— «увертюра всього роману», проте, в остаточному тексті занявшая місце 9 глави 1 його частини. «Сон» є осередком авторської думки в романі. Друга обставина — перерва в писанні роману для участі в науковій і негласно дипломатичній експедиції на Далекий Схід на фрегаті «Паллада» як секретар начальника експедиції. Написана під враженням кругосвітньої подорожі нарисова книга «Фрегат «Паллада» (завершений одночасно з романом в 1858 році) вплинула на реалізацію обломовского задуму. Герой книги, сам автор, зображений як подорожуючих Обломів. Кругосвітнє плавання, міжнародні зв’язки, дух прогресу, дух торгівлі й імперіалізму — все це для західника Гончарова визначило масштаб, точку зору для зображення Обломова й допомогло завершити роман про вмирання волі, загасанні особистості, загибелі дарувань у безповітряному просторі барства й рабства, бюрократичного бездушшя й егоїстичного діляцтва

В «Сні Обломова» є характерна деталь — відношення панів до знань і навчання барчонка. Для них це неприємна необхідність, тому що й це праця, а їм усяка праця неприємна. «Сну» передує епізод з переїздом, що не відбувся, Обломова на іншу квартиру, коли Захар вимовляє фразу «Інші не гірше нас, так переїжджають», що так скривдила й обурила Обломова. Адже він претендує на винятковість: «Здається, подати, зробити — є кому», «ні голоду, ні холоду ніколи не терпів… хліба собі не заробляв і взагалі чорною справою не займався». Слова Захара — результат впливу петербурзького життя, потрясіння основ обломовского ідеалу, що перемістився тепер із кріпосницької Обломовки на Горохову вулицю столиці. Тим горше невдячність одного із сотень кріпаків Захаров, що пан для них завжди батько й благодійник, навіть якщо нічого для них не зробив і, подібно Обломову, лише в «розумовому» плані перетворень у маєтку «визначив йому особливий будинок, город, відсипний хліб, призначив платню». Т. е. Обломовка-Це торжество кріпосницьких відносин

1 частина роману мало діюча (Обломів лежить на дивані й відмовляє візитерам, що кличуть у Петергоф), але в ній «згорнута» еволюція Обломова: дитинство із вселянням ідеї винятковості, навчання в пансіоні, але служити не смог, хоча винятковість свою теж не затвердив, зате мріє про подорож для споглядання шедеврів (згадаємо пушкінське «З Пиндемонти»), а свою винятковість демонструє вбогому й примітивному Захарові. Гончарів підкреслює шкідливість фольклору у вихованні дитини: у ньому богатир перемагає без праці, чарівним образом. Зображення мешканців Обломовки епічно (у дусі Гомера або наших билин) гиперболизировано, таким же представлений і дрімаючий на дивані Обломів: навіть сплячий, що усе ще спить, він ще богатир

В Обломове загублені живий розум, чистота, доброта, правдивість, лагідність, гуманність до нижчестоящих, схильність до самоаналізу й самокритики, почуття справедливості. Він загруз в егоїзмі, що змітає всі ці якості. Обломів не випробовує необхідності розвивати їх у собі. Про це свідчить його «уявний» план реформ в Обломовке, що виражає інфантильність, архаїчність і консерватизм його поглядів на життя

Ясно, що Обломів залежить від Захара більше, ніж Захар (і інші кріпаки захари) від його

У той же час ідеали Обломова допомагають йому бачити негативні сторони нового буржуазного укладу. На відміну від Штольца, спонукуваного прагненням до особистого успіху шляхом праці, Обломів, що вже має всі завдяки походженню й положенню, наполегливо вимагає вказати йому зміст праці, зміст і стимули для витрат здатностей і енергії. Він не бере під сумнів своє право на цю критику й неробство, тому що вважає ідеал Обломовки непорушною нормою. Для Штольца норма — буржуазне ділове життя Петербурга, тому він не критикує її й, як всі інші візитери, кличе Обломова Впетергоф.

В 2 частині роману описується російсько-німецьке виховання Штольца, боротьба двох національних початків, так сказати, у його колиски. Випадково з її виникла сильна й гармонічна особистість (російська мати й педантичний німець-батько). Незважаючи на всі взаємні розходження, Штольц здатний зрозуміти Обломова. Це тип нової епохи, діяльний різночинець

В 2 частині встає питання про шляхи прогресу російського суспільства. Критика Обломовим відсутності в прогресі значимих цілей, міцних спонукань, підтримувана його ідеалом ідилічної Обломовки, надає останньої актуальний суспільний зміст. Це змушує бачити в Обломове дворянського інтелектуала, «зайвої людини», що имели в минулому, але утратили нині ідеали патріотичного служіння батьківщині, духовного дозвілля, думки й праці, подорожей по світлу, щоб у них сильніше полюбити батьківщина

Слово «обломовщина» вимовляє Штольц, позначаючи їм комплекс причин, що викликали параліч волі героя. Гончарів не розкриває їх прямо, але ясно, що це насамперед поміщицьке ледарство, зведене в ідеал і руйнуючу особистість. При цьому у всьому романі автор підкреслює, що обломовщина не є індивідуальна особливість його героя, але наслідок впливу всього суспільного настрою в цілому, вираження суспільного безладдя

Отже, 1 частина обрисувала обломовщину, 2 частина пояснила її. Герой вирішив поїхати подорожувати, але не поїхав, а закохався. І відразу ж продемонстрував споконвічну слабість своєї натури: Ольга активніше, практичнее. Любов Обломова піднесена, але отвлеченна, тут він схожий на Чацкого й Онєгіна. 2 частина кінчається літнім освідченням у коханні, 3-ю частину містять осіннє загасання страсті, снігопад на Виборзькій стороні, хвороба Обломова, і з’являється вдова Пшеницина, друга героїня обломовского «роману». Адже любов дворянина двоїста: абстрактно-романтична, цнотливо духовна — до дворянки-нареченій-ровне й грубо почуттєва «панська» пристрасть до простолюдинки — економці, наложниці

На початку роману Обломовку замінила квартира на Горохової, тепер — будинок на Виборзькій. І знову повернемося до композиції роману (дуже струнка й логічної): 1 частина моногеройная — Обломів як такий, в 2 і 3-3- зіставлення його зі Штольцем (дворянин і різночинець) і Ольгою (пасивна й активна натури). В 4 частині Обломів попадає в нове соціальне середовище й нову Обломовку — мир середніх чиновників і міського міщанства. І тут живуть деятельноактивние люди, їхньою працею тримається ця, теж патріархальна ідилія. В «Сні Обломова» селянська праця дана видали, тут — великим планом, але не селянський

З величезною художньою силою Гончарів відтворює поезію й моральність жіночої самовідданості в турботах про сім’ю, жіноча домашня праця

Ім’я Гафії Матвіївни Пшенициной Гончарів взяв з гоголівської «Одруження» (героїв якої нагадують Обломів і Тарантьев в 1 частині), а по батькові — у своєї матері, що рано овдовіла, стала жити з паном, у будинку якого майбутній класик нашої літератури й одержав дворянське виховання

Самовідданість діяльних простолюдинок (Пшенициной і дружини

Захара — Онисії) сполучається із себелюбною пасивністю чоловіків — це дві сторони патріархального ідеалу Обломовки. Неусвідомлена жертовність привабливої вдови і її осмислена творча праця (хоча б в області кулінарного мистецтва) в ім’я благополуччя ближнього висвітлюють нову Обломовку.

В останній частині роману герой проявляє нові риси характеру: вирішується одружитися з неровней. Йому добре серед простолюдинів і їхніх дітей. Ми бачимо дві сімейні «ідилії» — Обломова й Штольца. Але Ольга не задоволена своїм шлюбом, а Обломів умирає, тому що цей опоетизований побут приречений