Життя в місті і на селі
Міста, справді, є осередками культури і науки. Але ж і в селах зараз є школи, бібліотеки, будинки культури. І хоча там важче жити, люди зберегли сердечність і доброту, підтримують добросусідські відносини, намагаються зберегти народні звичаї і традиції. Урбанізація ж — а нині вже більше половини людства живе в містах, — ніби асфальтовий каток, рівняє всі національні відмінності й чуття в загальну сіру масу.
У дискусії я підтримала б сільського жителя, бо в місті і злочинність вища, і відчуженість людей відчутна. В деякій мірі це можна віднести на рахунок суспільного прогресу. Прогрес — це поступальний розвиток по висхідній лінії, перехід від нижчого до вищого, досконального стану.
Отже, з розвитком суспільство повинне ставати кращим, досконалішим. Насправді ж це не так. Якось західнонімецькі вчені порівняли аналіз крові європейців початку століття й сьогодення і з’ясували: якщо перелити кров нашого сучасника людині тієї пори, вона померла б від зараження, настільки вже змінився організм під дією дарів індустрії, хімії, медицини та інших реалій XX віку. З душею теж не менші зміни сталися.
На мою думку, треба воскресити любов до Землі, пробудити совість і волю до дії, тоді наслідком суспільного прогресу буде досконале і гармонійне життя на Землі.
Життя в місті і на селі