Дев ‘ять заборон для батьків

Не вимагайте від дітей миттєвої реакції. Батькам варто пам’ятати, що маленькі діти за темпами розумових процесів дуже відрізняються від дорослих. Часто доводиться спостерігати, як нетерпляча матуся кличе малюка все наполегливіше. А дитина ще навіть не встигла переключити свою свідомість і зрозуміти, що власне від неї хочуть. Нещасне дитинча раптом бачить перед собою розлютовану матусю, яка на нього чомусь кричить, і не відчуває нічого, крім страху й образи.

Не примушуйте дитину, а переконуйте. Любителям «шикувати» власних чад варто пам’ятати, що у конфліктах все одно перемагають діти. Ваш малюк засвоїть правила гри і завжди знайде спосіб відігратися на вас за образу. Вимоги до нащадків мають бути розумними й аргументованими. Іноді батьки вимагають від дітей, наприклад, відмінного навчання, і навіть не можуть пояснити, навіщо це їм потрібно. Найвитонченіший спосіб відбити у людини бажання вчитися — примушувати її це робити.

Насправді, потреба отримувати знання — це природний інстинкт, головне — не заважати матінці-природі робити свою справу. Не контролюйте надмірно дитину. Любов передбачає досить значну міру довіри і свободи. Гіперконтроль — це вже не любов, це обслуговування власних страхів. Звичайно, кількість свободи залежить від віку.

B Спостерігайте за своєю дитиною, і ви матимете чітке уявлення про її реальні можливості, наголошує психотерапевт. І головне — підтримуйте її ініціативи. З кожним днем ви помічатимете, що ваше чадо може більше. Відповідно має змінюватися рівень свободи і коло обов’язків. Якщо дитина довіряє вам, вона сама звернеться по допомогу.

B Не карайте дитину за правду. Батьки хочуть чути від своїх дітей тільки те, що вважають правильним, і ладні карати за правду, якщо вона їм не подобається. Звичайно, це їхнє право, однак реакція на подібне завжди одна — брехня і недовіра. Іноді дитинці хочеться поділитися із батьками перипетіями свого маленького життя, відчути підтримку… Але вона просто боїться.

Найрідніші люди мають бути безпечними. Небезпечний — завжди ворог, від якого треба ховатися. Не маніпулюйте дитиною. Будьте певні, це якраз той випадок, коли учень значно перевершить учителів. Спільне життя перетвориться на хронічне викручування рук один одному, причому, все більше збоченими методами.

Не брешіть дитині. Вона прекрасно це відчуває. Ставтесь до свого малюка, як до адекватної істоти.

Наприклад, якщо немає грошей на його забаганки, чесно про це скажіть. Так ваша дитина адаптується до реалій життя. Так само не варто приховувати темні плями родинної біографії — негативних наслідків буде менше.

Взагалі для людини дуже важливо знати свої корені — звідки вона родом, хто її предки, як вони померли. Не підганяйте події і не відкладайте їх. Головне для людини — своєчасно проживати етапи свого розвитку. Не варто наздоганяти потяг, як і не варто його випереджувати. Кожному віку — свої завдання.

Батьки, скажімо, чомусь дуже пишаються, коли дитинча передчасно спинається на ніжки чи у чотири роки починає читати. Однак від цього можуть страждати її тіло і душа. Якщо ж навпаки, позбавляти дитину самостійності, вона буде змушена дорослішати раптово і дуже хворобливо.

Не забирайте право на помилку. Надмірно «турботливих» батьків чекають усі «принади» підліткового віку — прийшов час ставати дорослим, а досвіду ніякого. Пожалійте ваших дітей і привчайте їх до самостійності поступово. Дозволяйте їм робити свої маленькі помилки і набувати свій життєвий досвід. Адже лише за таких умов вони зможуть дати раду проблемам «великим». І обов’язково поясніть, що свобода — це медаль, яка має зворотний бік — відповідальність за своє життя.

Для багатьох уже дорослих людей, яких у дитинстві надмірно опікали, набагато простіше бути рабом, ніж відповідати за себе. Не муштруйте, і не пестіть дитину. Її потрібно просто любити як рівну, хіба що з трохи обмеженими правами і можливостями, і не вимагати за свою любов відплати. Це велика праця для батьків, але хто сказав, що виховати повноцінну людину — це легко?