Драматургія В. В. Маяковського. Традиції й новаторство. Маяковський В. В

Драматургія В. В. Маяковського. Традиції й новаторство
«Лазня» була написана Маяковським в 20-е роки XX століття. Основна тема п’єси — боротьба проти бюрократизму, вульгарності, підлабузництва й Інших пороків, успадкованих від старого миру. Ця п’єса різко сатирична, і Маяковський засуджує в ній «різних мерзотників», які преятствовали побудові нового суспильства, заважали почати нове життя. Всі діючі особи в п’єсі розбиті на два табори: будівельники «ма-«ни часу» і бюрократи. Про сатиричну спрямованість п’єси говорять і прізвища діючих осіб: Победоносиков, Бельведонский, Мезальянсова й інші. А також сама установа, де начальник Победоносиков — главначпупс, називається «головне керування за узгодженням».

Маяковський вивів в «Лазні» сатиричні образи бюрократів, що засіли в установах. Победоносиков — головний бюрократ, чванливий і тупий, що вихваляє себе, як «відповідального державного діяча». Його поняття позбавлені реальності; він багато говорить, але нічого не робить. Образ Победоносикова доповнюється такими ж бюрократами, як Оптимистенко, Мезальянсова, Іван Иванич. У них у всіх обмежене мислення, вони стають на шляху тих, хто прагне кновому.

Інші персонажі п’єси, такі як винахідник Диваків, Велосипедкин, робітники й навіть дружина Победоносикова Поля, хочуть людям добра. Диваків говорить про «машину часу»: «З моєю машиною ти можеш завихрити розтягнуті тягучі роки горя, втягти голову в плечі, і над тобою, не зачіпаючи й не роняючи, сто рзз у мінуту буде проноситися снаряд сонця, кінчаючи чорні дні».

У третій дії п’єси Победоносиков бачить себе в театрі й сперечається з режисером про завдання мистецтва. Маяковський викриває тих, хто чекає від мистецтва тільки «пестливе око й вухо», а не реального життя. Повинні звалитися границі старого режиму, що встановився в театрі. Люди вже хочуть чогось нового, несхожого на попереднє

Зв’язок у п’єсі сьогодення й майбутнього відбувається за допомогою машини часу й фосфоритической жінки. Всі фантастичні подання про машини, які будуть відігравати більшу роль у житті людей, збулися. Створюються надточні прилади, космічні кораблі літають у космос…

«Баню» можна назвати драмою, тому що в ній показана вся серйозність конфлікту між бюрократами й винахідниками. Маяковський, назвавши п’єсу драмою, хотів цим підкреслити й довести, як важко боротися з бюрократизмом, як важко його перебороти

Своєю сатирою Маяковський продовжує традиції Салтикова-Щедріна. Щедрін у своїх добутках висміював, принижував чиновників і робив це за допомогою сміху. Один з видів сміху — це сарказм, що буває гіркий і нещадний. У ньому відчувається ненависть і презирство. У казці Салтикова-Щедріна «Повість про те, як один мужик двох генералів прокормив» образи генералів, тупий і бездарних, автор зображує саркастично. Нічого вони не можуть без мужика, але тримаються з ним нагло й самовдоволено. Те ж саме ми бачимо й у творі Маяковського. Він показує всю мерзенність, всю незначність бюрократів. Вони не визнають нічого, що б могло змінити їхній розміряний ритм життя. Победоносиков уважає себе зразком правильного життя. «Взяти що-небудь зразкове, наприклад, наша установа, у якому я працюю, або мене, наприклад…» Ці слова вимовляє людина, що звикла нічого не робити, жити за рахунок інших. Победоносиков підносить себе вище всіх інших людей: «Тип? Хіба ж так можна виражатися про відповідального державного діяча? Так можна сказати тільки про якого-небудь зовсім безпартійного пройдисвіта».

«Лазня» злободенна й зараз, у наш час, тому що подібні пороки не зжиті й понині.