Формування позитивного образу дитини дошкільного віку

10 заповідей

Виховання дитини

Або

Як сформувати позитивний образ дитини дошкільного віку

Правил про те, як виховувати дитину, придатних на всі випадки життя, не існує. Усі діти різні. Кожна дитина унікальна, унікальні і наші з нею стосунки.

Але Є речі, які протипоказані при спілкуванні з будь-якою дитиною без винятку. Мова йде про те, чого батькам робити не можна.

Якщо ми хочемо виховати людину, якій притаманна самодисципліна, нам треба в першу чергу розвивати її самосвідомість, Прагнути До того, Щоб у дитини сформувався позитивний образ самої себе, і уникати всього, що руйнує цей позитивний образ.

Що гріха таїти, навіть самі терплячі батьки час від часу в «засмучених почуттях» все ж користуються недозволеними заходами, але нерідко до них вдаються просто через незнання.

Давайте запам’ятаємо недозволені у вихованні прийоми так само добре, як ми пам’ятаємо заповідь «Не убий!».

Не принижуй дитину!

Дитина мала на зріст, її думку зазвичай не запитують, щось змінити їй в сім’ї, оточенні майже не реально.

Слова: дурень, дебіл, бовдур тощо, вислови: «У тебе взагалі голова на плечах є?» і так далі руйнують позитивний образ сина чи дочки.

Не погрожуй!

«Якщо ти ще раз зробиш — ти у мене отримаєш!», «Якщо ти ще раз стукнеш братика, я тебе вб’ю!» Дані загрози зовсім марні — діти не розуміють, що можуть отримати і як це вб’ють, адже тричі кричали що вб’ють і нічого не сталося. Такі вислови не покращують поведінки, негативні емоційні виплески озлоблюють дітей. Злість, невдоволення, агресія сильні емоції якими вони ще не вміють керувати, тому не дозволяйте їм накопичуватися.

Не вимагай обіцянок!

Добре знайоме: дитина завинила, а Мама їй каже: «Пообіцяй, що більше ніколи-ніколи так робити не будеш» — і отримує, звичайно, обіцянку. А через півгодини дитина повторює свою витівку. Мама ображена і засмучена: «Ти ж обіцяв!» Вона просто не знає, що Обіцянка нічого не означає для маленької дитини.

Дитина живе тільки в сьогоденні. Якщо вона чутлива і совісна, то вимагання обіцянок Буде розвивати в неї почуття провини, якщо ж дитина не чутлива, це тільки навчить її цинізму: слово — це одне, а справа — зовсім інше.

Уникай гіперопіки!

Зайва опіка привчає дитину до думки, що сама вона нічого робити не може. Багато батьків недооцінюють можливостей дітей що-небудь робити самостійно. Прийміть як девіз: «Ніколи не роби за дитину те, що вона може зробити сама».

Не вимагай негайної покори!

Уявіть, що чоловік говорить вам: «Олена, кинь все і в цю ж хвилину приготуй мені кави». Як вам це сподобається? Точно так само вашій дитині не подобається, коли від неї вимагають, щоб вона негайно залишила своє заняття, краще попередити її заздалегідь: «Хвилин через десять будемо обідати», тоді ми цілком можемо дозволити їй побурчати трохи: «Ой, мам! Я ще пограю».

Сліпе беззастережне підпорядкування характерно для маріонетки, але воно не сприяє формуванню незалежної, самостійної людини.

Не потурай дитині!

Мова про вседозволеність. Діти відразу відчують, Що батьки бояться бути твердими, коли вони переступають межі дозволеного, Бояться сказати їм «ні» . Це вселяє в них впевненість, що всі правила гумові — варто трішки натиснути, і вони розтягнуться. Таке може спрацьовувати в рамках сім’ї, але за її межами дитину чекають гіркі розчарування.

Потурати дитині — означає, позбавляти її можливості вирости пристосованою до життя людиною.

Будь послідовним!

У суботу у мами гарний настрій і вона дозволяє синові порушувати всі правила . У понеділок, коли він робить те ж саме, вона «навалюється на нього, як тонна цегли». Уявіть себе на місці свого чада. Як би ви навчилися водити машину, якби в понеділок вівторок і четвер червоне світло означало «стоп», а в середу і суботу — «можна продовжувати рух»? Дітям необхідна послідовність у вимогах.

Вони повинні знати, чого від них чекають. Безладність у дозволах і заборонах не сприяє формуванню відповідальної поведінки дитини.

Не вимагай того, що не відповідає віку дитини!

Якщо ви чекаєте від свого дворічного малюка, щоб він слухався, як п’ятирічний, то цим ви провокуєте у нього неприязнь до вас. Ви вимагаєте від нього зрілості поведінки, на яку він ще не здатний — це погано позначається на розвитку його самосвідомості.

Не моралізуй і не говори дуже багато!

Кожен день діти від батьків чують низку вимог, осуду, повчальних висловів, порівнянь з кимсь, або чимось, насмішок та й просто бурчання. Якщо все це записати на магнітофон і прокрутити батькам, вони будуть вражені. Чого тільки вони не говорять своїм дітям!

Під впливом словесного потоку дитина «відключається». Це для неї єдиний спосіб захисту і вона швидко його освоює. А оскільки відключитися повністю вона не може, то відчуває почуття провини, невдоволення, сорому, злоби, агресії, а це розвиває негативну самооцінку, почуття незначущості, приховану агресію й різноманітні емоційні розлади.

Всі «моралі» для дитини зводяться до таких схем: «Те, що ти зробив, — це погано. Ти поганий, тому що це зробив. Як ти міг так вчинити після всього хорошого, що зробили для тебе?»

Не лишай дитину права залишатися дитиною!

Уявіть собі, що ви — педагогічний геній і виховали зразкову дитину: тиху, завжди поважаючу дорослих, яка ніколи не бунтує і не виходить з-під контролю, робить все, що дорослі від неї хочуть. У неї немає негативних почуттів до чого-небудь і до кого-небудь, вона совісна і акуратна, ніколи нікого не обманює. Але, може бути, тоді ми маємо справу з маленьким дорослим? Психологи вважають, що «зразкова» дитина — не щаслива дитина.

Це дитина під маскою. Вона сховала своє «я» під оболонку, а всередині у неї дуже серйозні емоційні проблеми.

Виховуючи дітей, розвиваючи їх самодисципліну, давайте не забувати, що вони все-таки діти. Давайте залишимо за ними це право!

1. Не чекай, що твоя дитина буде такою, як ти. Або — як ти хочеш. Допоможи їй стати не тобою, а собою.

2. Не зганяй на дитині свої образи: що посієш, те й зійде.

3. Не вимагай від дитини плати за все, що ти для неї робиш: ти дав їй життя — як вона може тебе віддячити? Вона дасть життя іншому: це незворотний закон подяки.

5. Не стався до її проблем звисока.

6. Не принижуй!

7. Не муч себе, якщо не можеш чогось зробити для своєї дитини, муч, якщо можеш і не робиш.

8. Пам’ятай: для дитини зроблено недостатньо, якщо не зроблено все.

9. Умій любити чужу дитину. Не роби чужій дитині те, що не хотів би, щоб інші зробили твоїй.

10. Люби свою дитину будь-якою: не талановитою, дорослою; спілкуючись з нею, радій, бо дитина — це свято, яке поки що з тобою.