Григорій Михайлович Тютюнник

Григорій Михайлович Тютюнник народився 23 квітня 1920 року в селі Шилівка Зіньківського району на Полтавщині. У 1938 році закінчив Зіньківську середню школу. У 1938- 1941 роках разом з О. Гончаром навчався у Харківському університеті на літературному факультеті, який закінчив у 1946 році.

На початку другої світової війни Г. Тютюнник добровільно пішов на фронт, двічі був тяжко поранений, двічі втікав з полону, брав участь у діях партизанських загонів, які вели боротьбу з ворогом на території Кіровоградщини, Чехо-Словаччини. З осколком під серцем він невтомно працював у повоєнний час: учителював у селі Кам’янка-Бузька на Львівщині, з 1956 року був співробітником журналу «Жовтень» . Помер письменник 29 серпня 1961 року.

Перше оповідання Г. Тютюнника «Мирон Розбийгора» було надруковане у журналі «Радянський Львів» . Перша збірка оповідань «Зорані межі», до складу якої увійшли десять творів, видана у Львові 1951 року, потім — повість «Хмарка сонця не заступить» . У творчій спадщині Г. Тютюнника є поетична збірка «Журавлині ключі», яка з’явилась уже через два роки після смерті митця, і роман «Буг шумить» . Останній був розпочатий ще у 1947 році, автор продовжував писати його до останніх днів життя.

Тематично цей твір близький до збірки «Зорані межі». Над романом «Вир» письменник почав працювати у 1956 році. У цьому творі він хотів показати українське село напередодні війни — у першій книзі, у другій — під час війни, в третій — повоєнне життя. Перша книга роману була опублікована в журналі «Жовтень» у 1959 році, окремим виданням вийшла одночасно в Києві, Москві, Празі. Невдовзі написано другу книгу.

Коли рукопис був уже у видавництві, письменник раптом прохає не друкувати його — він підготував інший варіант. Г. Тютюнник наполегливо переробляв книгу і радів, що виходило краще. Але не встиг надіслати доопрацьований рукопис редактору — перешкодила смерть.

Друга книга роману побачила світу 1962 року, а 1963-го твір було відзначено Шевченківською премією.

Можна доручити розповісти про історію написання твору комусь із учнів. Учителеві треба заздалегідь дати завдання, визначивши список літератури. Такий реферат може бути виголошений учнем, а може стати і складовою розповіді самого вчителя.

Є спогади дружини Г. Тютюнника — Олени Федотівни Черненко. Дружина письменника на сторінках газети «Літературна Україна» розповіла, як створювався цей роман: «Спочатку він думав показати другу світову війну, перший її період, відступ наших військ і тяжке лихоліття окупації.

Однак, коли вже було написано чотири розділи, герої роману немов стали вимагати від автора, щоб він переконливіше обумовлював їхні вчинки, поведінку, почуття. Стало ясно, що для цього треба показати героїв у мирній, обстановці. Тоді автор вирішив написати трилогію» . Г. Тютюнник був художником дуже вимогливим до себе.

Він плекав і охороняв скарбницю українського народу — мішу, дбайливо ставився до слова. Про свою літературну школу він залишив цікаві думки:»…я багато передумав, на-вча ючись думати у Толстого, і хоч в багатьох питаннях з ним не ‘згоден, проте зрозумів одне, треба писати так, щоб твір не МІ одноденним» . Саме так написано роман «Вир».