Інноваційні технології

ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ У ПЕДАГОГІЦІ Метою державної Національної програми «Освіта» є виведення освіти в Україні на рівень розвинутих країн світу, що можливо лише за умов відходу від авторитарної педагогіки і впровадження сучасних педагогічних технологій. Саме цим зумовлена зараз увага педагогів, методистів до інновацій. Термін «інновація» означає оновлення процесу навчання, який спирається, головним чином, на внутрішні фактори.

Запозичення цього терміна пов’язане з бажанням виділити мотиваційний бік навчання, відмежуватися від чергових «переможних методик», які за короткий час повинні дати максимальний ефект незалежно від особливостей класу та окремих учнів, їхніх бажань, здібностей тощо. Поняття «технологія » виникло у світовій педагогіці також як протиставлення існуючому поняттю «метод». Недолік методу полягає в його негнучкості та статистичності. Широкого поширення термін «технологія» набув у 40-х рр. і був пов’язаний із застосуванням нових аудіовізуальних засобів навчання. У 60-х рр. поняття «технологія освіти» розглядалося під кутом зору програмного навчання і використання обчислювальної техніки у навчанні.

З початку 80-х рр. все більше вживається Термін «педагогічні технології». У визначенні Їхньої суті немає єдиного погляду: одні розуміють це як певну систему вказівок щодо використання сучасних методів і засобів навчання; інші цілеспрямоване застосування прийомів, засобів, дій для підвищення ефективності навчання; треті — цілісний процес визначення мети, обгpунтування плану і програми дій та навчальних методів. Кожний з цих підходів має право на існування, бо охоплює різні сторони навчального процесу. Тому існує велика кількість педагогічних технологій.

Отже, «інноваційні технології — це цілеспрямований системний набір прийомів, засобів організації навчальної діяльності, що охоплює весь процес навчання від визначення мети до одержання результатів. Система грунтується на внутрішніх умовах навчання. Тому «педагогічні технології» пов’язані з ідеями і досвідом психології, соціології, системного аналізу тощо. Педагогічна технологія — це цілеспрямована система.

Ми звикли до визначення мети навчання, виходячи з комплексного підходу поєднання освітньої і виховної мети . Останнім часом особлива увага приділяється розвиткові творчих здібностей учнів.

Найбільш поширеним є когнітивний та гуманістичний підходи. Прибічники Когнітивного підходу вважають головним у навчанні розвиток мислення та пам’яті учнів, інтелектуальних умінь, як-от: абстрагування, аналіз, синтез, класифікація, узагальнення, оцінювання, теоретичні міркування, тобто таких, що дають можливість розв’язати висунуту проблему. Послідовники Гуманістичного підходу спираються на «Я — концепцію» і відстоюють право учнів самостійно обирати мету, формувати власні проблеми, заглиблюватись у суб’єк:гивний досвід та прогнозувати його наслідки.

Звідси Ідеї «активного навчання», «безпосереднього досвіду», «персоналізації знань», «права учня на турботу та увагу», «необхідність створення атмосфери відвертості та взаєморозуміння». Згідно з таким підходом’ змінюється зміст навчання, програма складається відповідно до потреб та інтересів учнів; навчальний процес структурується на солідарній основі; вчитель виконує роль консультанта та джерела знань, а не контролера; бали виставляються тільки за бажанням учнів; постійно існує вибір пlзнавальної альтернативи, а сутність навчання зводиться до накопичення суб’єктивного досвіду. Важко довести перевагу або ефективність того чи іншого підходу, стилю, методу, тому нормальним є Наявність плюралізму в підході до нових технологій.

Зважаючи на минулі авторитарні підходи, Сучасне навчання в школах України тяжіє до Когнітивного. Тому творчо працюючих педагогів цікавить усе, що пов’язано з Гуманізацією освіти. Часто Нові педагогічні технології ведуть до відмови від класно-урочної системи: поділ учнів не за віком, а за рівнем розвитку; організація навчання методом проектів; робота учнів за програмою,. спільний звіт; школа з центрами за інтересами; робота вчителя з великими та малими групами; викладання матеріалу блоками. У нашій країні такі методи були заборонені. Лише у 80-х рр. вчителі-практики звернулися до своїх методичних скарбниць.

Вони обрали самостійний шлях, нічого не знаючи про західні метод ики. Тому вся увага була зосередженана видозміні уроку як форми навчання. Так з’явилися «нестандартні уроки». Розробка нестандартних уроків відбувалася у двох напрямках: поєднання різних форм навчання і власне нестандартні уроки.

На відміну від звичайних уроків, метою яких є оволодіння знаннями, вміннями та навичками, Нестандартний урок найбільш повно враховує вікові особливості, інтереси, нахили, здібності кожного учня. У ньому поєдналися елементи традиційних уроків — сприймання нового матеріалу, засвоєння, осмислення, узагальнення — але у незвичайних формах. С Аме такі уроки містять в собі елементи майбутніх технологій, які при групуванні їх у певну систему, що грунтується на глибокому знанні потреб, інтересів та здібностей учнів, можуть стати дійсно інноваційними. Найбільш поширені такі Форми нестандартних уроків: 1. Інтегрований урок. Як правило, такий урок проводять два вчителі.

Вони спільно здійснюють актуалізацію знань за двома напрямами опитування , виклад нового матеріалу тощо. Найчастіше поєднуються такі предмети, як історія-географія, історія-література, історія-іноземна мова. 2. Дослідницький урок та лабораторно-практичні роботи. Їхня мета полягає в одержанні навчальної інформації з першоджерел. Ці уроки розвивають спеціальні вміння і навички, стимулюють пізнавальну активність та самостійність.

Учні вчаться працювати з історичними документами, підручниками, періодичною пресою. 3. Рольова гра. Вона вимагає від учнів прийняття конкретних рішень у проблемній ситуації в межах ролі. Кожна гра має чітко розроблений сценарій, головну частину якого необхідно доопрацювати учням.

Отже, пошук вирішення проблеми залишається за школярами. 4. Театральна вистава. На відміну від рольової гри, вистава передбачає більш чіткий сценарій, який регламентує діяльність учнів безпосередньо на уроці і збільшує Їхню самостійність під час підготовки сценарію. Театралізовані вистави спрямовані на те, щоб викликати інтерес до навчання. Вони опираються на образ не мислення, фантазію, уяву учнів.

Отже, яким чином можна використовувати існуючі технології або їхні елементи у власній педагогічній практиці? Передусім нагадаймо, що Ефективною може бути лише інноваційна технологія, тобто та, яка грунтується на потребах та інтересах учнів. А Для цього: 1. Спробуйте дізнатися Про своїх учнів якнайбільше: що їм подобається, а що ні у викладанні теорії?

Що значить для них бути «цікавим»? Які види діяльності їм більше до вподоби? Чи відчувають вони себе на уроці розкутими? Чи є вних здібності, про які ви ще не знаєте? . 2. Спробуйте змінити стиль викладання. Частіше звертайтеся до учнів з пропозицією і заохоченням: «Добре, що ти це зробиш,»Спробуй, подумай, чи буде тобі цікаво?», «Ти добре вмієш це робити». І відмовтесь від нарікань.

3. Зверніть увагу на те, як викладають ваші колеги, які прийоми і методи застосовують, яким формам навчання надають перевагу. 4. Поділіться з учнями своїми міркуваннями. Зверніть увагу на Їхню інформацію — це підкаже, як вам діяти. 5. Пам’ятайте, що діти дуже чутливі до брехні та несправедливості.

6. Аналізуйте Свої дії. Спробуйте систематизувати знахідки. Зіставте їх із досвідом інших.

Зважте, може, це — елемент нової технології.