Історія всесвітньої літератури. 19 век. перша половина. Андрєєв Л. Г. Бельгійська література [першої половини XIX в.]

Історія всесвітньої літератури. 19 век. перша половина Андрєєв Л. Г. Бельгійська література [першої половини XIX в.] «Історія Бельгії», романи «Морські гези», «Лісові гези» і інші добутки на історичні теми Завоювання незалежності негайно відбилося на літературі Бельгії. Складається суспільно-літературний рух з певним і ясним завданням — створення національної бельгійської літератури.

В 1834 р. утвориться «Національне об’єднання», починають виходити журнали з підкреслено патріотичною орієнтацією. У цих умовах ще більший вплив здобуває романтизм, і особливо французький, причому не тільки у франкомовній літературі валлонских регіонів, але й у фламандскоязичной літературі Своєї любові до Віктора Гюго не приховував самий помітний з бельгійських поетів-романтиків 30- 40-х років Андре Ван Хассельт (1806-1874).

Він народився в Голландії, починав писати по-голландски, але потім перейшов на французьку мову й називав себе письменником бельгійським. Збірник віршів Ван Хассельта «Примули» (1834) створений у руслі романтичної, трохи умовної й книжкової поезії. Абстрактно зрозумілої «сучасності» поет протиставляє досить абстрактні заколотні пориви. Національна конкретність ще не стала змістом поезії, хоча поет і декларує патріотичні почуття В 1842 р. Ван Хассельт написав великий вірш «Бельгія» — захоплену пісню в славу героїчних сторінок рідного минулого, які для нього є запорукою єдності й успіху держави. Образ батьківщини, однак, досить умовний.

Бельгія для поета — уособлення волі, житло «відважних і прекрасних», ідеалізованих героїв. Підсумок багаторічної поетичної праці Ван Хассельта — поема «Чотири втілення Христа», в основу якої поет поклав біблійні міфи, праці істориків, свої власні утопічні прогнози. Похмурої дійсності, гуди_ романтично, Ван Хассельт протиставив символ добра, істини й терпіння, тобто Христа, і хід народу до труни Господню зобразив як уособлення пориву народів до істини, волі.

У фіналі поеми звучить слава майбутньому людства, коли запанує розум і справедливість, восторжествує добрий, природний початок вчеловеке. Гуманізм Ван Хассельта стримувався й обмежувався його консервативно-романтичними утопіями. Однак ці утопії були вільні від найбільшого пороку, що відзначив бельгійську літературу з моменту її інтенсивного розвитку, — від націоналізму, від захвату тим суспільним укладом, що зложився в Бельгії після 1830 р., «раєм», але «раєм землевласників, капіталістів і попів» (Маркс К.

, енгельс Ф. Соч.

2-е изд. Т. 16. С. 365). Невільний від цього був інший видний бельгійський поет, натхненник «Національного об’єднання» Теодор Вестенрад (1805-1849). Учасник революції, політичний поет, що відбив епоху найбільших змін у житті Європи, Вестенрад оспівував промислову перебудову Бельгії У бельгійській літературі, що сприйняла пафос революції 1830 р.

, переважала історична проблематика. Відроджувалися, зрозуміло, найбільш славні сторінки минулого, яких було чимало в історії Бельгії, неї народу Найбільш великий романіст, що розробляв історичну тему, письменник не франкомовний, а фламандскоязичний — Хендрик Консьянс (1812-1883). Його роман «Лев Фландрії» (1838) починає історію фламандського роману взагалі. Ця книга послужила стимулом так званого «фламандського відродження», тобто руху за відродження фламандської культури, за права фламандської мови в рамках бельгійської держави, де домінувала французька культура й французька мова, незважаючи на складний етнічний склад населення країни.

Двотомний роман Консьянса малює боротьбу фламандців проти французів наприкінці XIII — початку XIV в. Герої роману — вожді визвольного руху: граф, що одержав прізвисько «Лев Фландрії» за свої ратні подвиги, і старійшина корпорації ткачів. Консьянс не жалує яскравих фарб і захоплених визначень, розповідаючи про героїзм патріотів Сміливий, волелюбний народ — от що таке Фландрія в минулому, по поданню Консьянса.

Переконання письменника в тім, що «Бельгія — батьківщина волі», відбивало пафос післяреволюційної епохи й вело до ідеалізації бельгійської дійсності. Подібна ідеалізація очевидна в добутках Консьянса, особливо ідеалізація Фландрії (письменникові не були далекі антифранцузькі настрої). Перша половина XIX в.

— «інкубаційний період» історії бельгійської літератури, час пошуків і спроб. Сильно позначалася невизначена звичка оглядатися на французьку літературу.

Виникла навіть дохідна галузь видавничої справи: негайний передрук і продаж за дешевою ціною (дешевше, ніж у Франції) всіх скільки-небудь помітних добутків французької літератури (передруку були заборонені в 1852 р.). Бельгійському письменникові було нелегко звільнитися від гніта консервативних традицій. Демократичний напрямок із працею пробивало собі шлях, переборюючи тиск консервативної ідеології правлячих класів, що використовувала гасла патріотизму й революції 1830 р., у якій ці класи відігравали важливу роль. Традиції середньовічного корпоративізму чіпко трималися в країні, що прийнято було видавати за єдиний організм, за дружну сім’ю на чолі з монархом.

З’єднання волі з «порядком», патріотизму з верноподданничеством стало загальним місцем офіційної ідеології, що йменувала себе ліберальної. Правлячі класи піклувалися про те, щоб національна література розвивалася в руслі офіційного націоналізму, під заступництвом держави й прихильного до муз монарха Загострення соціально-політичних протиріч, посилення демократичного руху було умовою просування бельгійської літератури вперед, до її справжніх досягнень. Таке нелегке, неспішне просування стало фактом лише після революції 1848 р.