Кащей (Кощій) Безсмертний

Безсмертний Кащей (Кощій) Безсмертний Міфи й легенди Кащей (Кощій) Безсмертний — негативний персонаж російських казок і в російському фольклорі. Цар, іноді — вершник на чарівному мовці коні. Часто виступає в ролі викрадача нареченої головного героя. Зображується у вигляді худого високого старого, часто представляється скряжистим і скупим

Джерело: фольклор і казки

Вид: Лиходії з російських казок і билин Сила Кощія Кощій зв’язаний зі стихією води: Вода повідомляє Кощія надприродну силу. Випивши три цебра води, принесені йому Іваном-Царевичем, Кощій розриває 12 ланцюгів і звільняється з підземелля Марьи Моревни. Смерть Кощія захована на острові Бешкетнику (по деяких тлумаченнях, це острів Рюген), на якому росте дуб, на дубі висить скриня, у скрині заєць, у зайці утоку, в утоці яйце, у яйці голка. Якщо зламати цю голку, то Кощій умре.

Існує також версія, відповідно до якої Кощій приймає смерть від свого чарівного коня. У народній казці про Марье Моревне Кощій приймає смерть від коня: «Іван відгодував лоша на зелених лугах і виріс із нього славний кінь. Поїхав він на коні за Марьей і знову її від Кощія відвіз. Кощій спробував було за ними погнатися, але тепер в Івана кінь був навіть ще краще Кощеева коня. Чи довго, чи коротко, нагнав Кощій утікачів і хотів розрубити Івана шаблею, але Іванов кінь ударив Кощія й размозжил йому голову.

Іван розвів вогонь і спалив Кощія на багатті, а попіл його пустив по вітрі». Хоча, можливо, смерть від коня являє собою більше ранню версію Дочкою Кощія виступає Василиса (від греч. basilissa — цариця) Премудра (вона ж Царівна-Жаба), в іншій версії батько Василиси Премудрої Морський Цар. Образ «морських царів» сходить до образа sea-king — германських проводирів морських походів епохи Темних Століть (від готів до вікінгів), які походили зі Скандинавії.

Примітно, що царство Кощія локалізоване на півночі Так само в багатьох казках згадується, що Кощій є бранцем, триста років пробивший в ув’язненні або у вежі, або в підземелля, скований ланцюгами. Російські народні казки видавалися в переказах відомих письменників: Пушкін, Толстой, Афанасьєв, Булатів і т. д., але варто пам’ятати про тім що це народні казки й посилатися коштує не тільки на казки про «Марье Маревне» і «Царівну жабі», але так само й на інші перекази. Так зокрема в деяких російських народних казках Кощій є не тільки чарівником, чаклуном, але й воєначальником, що прийшов палити російські міста.

Сказань про Кощія дуже багато й в усіх їх він є абсолютним злом і наприкінці казки обов’язково гине від чиїх-нибудь рук: йому ламають голку, у нього стріляють із лука стрілою з голкою замість наконечника, він гине від коня, йому розбивають голову, його палять і т. д. і т. п. , але тут є один цікавий факт: є одна казка, що фігурувала в збірниках російських народних казок (видавництво «Дитяча література», що ще існувала в радянський період правління).

У цих збірниках можна знайти казку «Про Кощія-Богатиря». Казка про Кощія-Богатиря не має аналогів і видозмін, у казці про Кощія-Богатиря описується всього один персонаж, а ніяк не трохи, як у більшості випадків, цей персонаж богатир. Даний богатир фігурує як найперший богатир, що визволяв невільників з ворожого полону, у своєму черговому поході проти ворогів землі росіянці, він був відданий князями й зазнав поразки на гороховому полі, чужоземний цар закував богатиря в ланцюзі й посадив у вежу. Пройшло багато років, і ланцюги, що сковують богатиря, проржавіли, а сам богатир забув своє ім’я й став називати себе Кощієм, що означає «бранець». Вийшовши з темниці Кощій підкорив собі армію свого ворога й став завойовувати чужоземні міста, коли він завоював всі міста, про які він знав і об’єднав їх під своїм царством. Кощій пішов війною на Русь, щоб помститися за зрадництво.

До речі, у багатьох казках він згадується в першу чергу саме як цар. Кощій Безсмертний: цар, раб, чаклун, не має можливості вмерти, любить викрадати дівиць, любить золото.

Проведіть паралель між ним і скандинавським Тролем, і ви одержите стовідсотковий збіг, аж до ім’я, що переводиться як «раб», і в обох випадках споконвічно було зрадництво, а потім уже безсмертя Походження слова «кощій» Слово «кощій» в XII столітті означало раба, бранця; у Слові об полицю Игореве термін згадають двічі: Ігор, потрапивши в полон до Кончаку, сідає «у сідло кощеево»; автор «Слова» говорить, що якби проти половців з’явився на допомогу Всеволод Юрійович Велике Гніздо, то губка (рабиня) була б по ногаті, а кощій по резане (дрібні грошові одиниці). У цьому ж значенні кощій фігурує в Іпатіївському літописі. У берестяних грамотах XII століття з Новгорода й Торжка Кощій (також Кошькей, з діалектним новгородським читанням — щ — як — шьк-) зустрічається як особисте ім’я. Це слово, по найпоширенішій етимології, від тюркського kosci «невільник», що, у свою чергу, утворене від kos «табір, стоянка» (у давньоруському «кошь» — стан, обоз; в українській мові «кіш» означає стан, поселення, а «кошовий» — старшина, начальник коша, а відповідно — і хоронитель загальної скарбниці коша (звідси й оповідання про багатство Кощія — «цар Кощій над златом марніє» — А. С. Пушкін). У білоруській мові «кашеваць» означало розкинути стан); втім, А. И. Соболевський пропонував слов’янську етимологію — від костити ‘бранить’. Кощій, як ім’я героя казки і як позначення худої людини, Макс Фасмер у своєму словнику вважає не тюркізмом, а споконвіку слов’янським словом (омонімом) і зв’язує зі словом кістка (спільнослов’янське kostь)[1], тобто це ад’єктивна форма kostьі (отименное прикметник у називному відмінку однини), що відмінювалася по типі «божий». Міфологічний архетип Кощія Сюжет про Кощія Безсмертному сходить до міфологічного мотиву про Змія, хтоническому істоті, хоронителеві Світового яйця.

Перший культурний герой убиває Змія. Смерть Змія значить кінець первозданному хаосу й початок організованого космосу. Поки Змій живий, космос перебуває до часу в згорнутому виді в яйці, подібно зародку. Відгомоном таких міфологічних подань можна зустріти в тексті, записаному Пушкіним, А. С., де Цар Кощій Безсмертний не хотів видавати свою дочку заміж, поки сам буде жити. Дочка бажає смерті Кощія.

Випитує в нього про місцезнаходження кощеевой смерті. Після ряду питань і відповідей, дочка Кощія Безсмертного довідається про місце, де захована смерть. Місцезнаходження яйця зі смертю Кощія в скрині на дубі й в утоці, зайвий раз доводить, що архетип Кощія є Змій пов’язаний зі Світовим древом, у якого перебуває Світове яйце, снесеное качкою (див. також птаха).

У хетському міфі «Зникнення й повернення Телепинус» говориться: «Телепинус піклується про царя. Перед Телепинусом ставлять вічнозелене дерево ея. На дереві ея висить овеча шкіра. В овечій шкірі міститься баранячий жир.

У ньому ж, у свою чергу, містяться Богиня-Зерно, Богиня Полів і вино. У них же, у свою чергу,- бик і баран.

У них же — долголетье. У них же — потомство, сини й дочки. У них же — зрілість смертних людей, биків і овець. У них же — мужність і могутність. У них же — вічний вогонь.

У ньому ж — звістка про м’якошерстих ягнят. У них же — повна слухняність. У ньому ж — правий кострец. У ньому ж — ріст, цвітіння й насичення соками. І Телепинус вкладає в руки пануючи овечу шкіру. І він йому дає всі блага!» В образі Телепинуса вгадуються аналогія з адигейським божеством родючості Тлепшем — сином бога грози й богиня^-матюкай. До речі, Кощій по-чеченски буде Хожа. В ангольській казці «Царі тварин» угадується відомий усім сюжет російської казки «Іван-царевич і сірий вовк»: — Іди скоріше! Якщо тебе побачить Цар змій, він віддасть тебе на поживу своїм підданим — Так скажи мені скоріше, де він сховав свою смерть! — Його смерть — усередині птаха…

Птах — у клітці… Клітка — у камені…

А камінь — на дні моря…