Мій улюблений твір леоніда андрєєва
Твір по літературі: Мій улюблений твір леоніда андрєєва
Моїм улюбленим оповіданням Андрєєва є «Баргамот і Гараська». Це перше оповідання письменника, що приніс йому визнання читачів і який відзначив Максим Горький. Але це й саме доконане оповідання Леоніда Андрєєва, у якому він виразився як справжній російський реаліст і в той же час як письменник, що володіє своєю неповторною манерою
«Баргамот і Гараська» — «великодній» оповідання. Він написаний для «великоднього» номера московської газети Кур’єр», де Андрєєв працював як судового хронікера. «Великодні» оповідання становлять целую традицію в російській літературі. Їх писали Лєсков, Чехов, Горький і інші великі прозаїки. «Великодній» оповідання повинен нести в собі ідею примирення людей, їхнього християнського братерства. От чому городовий Баргамот запрошує у свій будинок жебрака Гараську, якого він в інші дні потяг би в ділянку, щоб не мозолив на вулицях ока «пристойній» публіці. У Бергамоті заговорили совість і жалість. Він згадав про те, що він не тільки городовий, зобов’язаний стежити за порядком у місті, але й християнин, що зобов’язаний «любити ближнього свого». Це рух душі в ньому було непідроблено; адже ніхто не бачив їх, і комусь було оцінити християнський учинок Баргамота. І письменник не жалує фарб, щоб показати цей вибух справжньої людяності в товстошкірій душі поліцейського
Але Андрєєв не був би Андрєєвим, якби написав звичайний «великодній» оповідання. А. Н. Андрєєв — письменник несподіваного, перекидаючого звичного подання про світ. І от у будинку Баргамота трапився конфуз. Дружина городового назвала Гараську по ім’ю-по батькові, а той навіть забув, коли його так називали. Для жителів усього міста він просто «Гараська». Дружина Баргамота хотіла показати жебракові повага до його особистості, а вийшло навпаки: Гараська згадав, що він — ніхто
Але саме ця ситуація конфузу нагадує нам про те, що не можна бути християнином на годину. Не можна ставитися до людей по-християнському тільки тому, що нині свято. Таке відношення може ще сильніше ранити скривдженого життям людини. Йому було б легше, якби йому не нагадували про те, що є світле, чисте життя, у якій йому немає місця
Не можна бути добрим на годину
Не можна допомогти людині — не віддавши йому частина своєї душі, частина самого себе
Мій улюблений твір леоніда андрєєва