Перклад твору з англіської ЯК ХЛОПЧИК НАВЧИВСЯ ХОРОБРОСТІ

Маленький Вовк жив зі своїм батьком. Темною Хмарою, у наметі біля великого лісу. Коли хлопцю було десять років, Темна Хмара вирішив, що Маленький Вовк повинен навчитися хоробрості.

Одного дня Темна Хмара сказав: «Маленький Вовк, ти маєш сьогодні ввечері прийти до вогнища». Маленький Вовк не ставив запитань, бо він пам’ятав слова свого батька про те, що він повинен подивитися, послухати, а лише потім говорити.

Коли настала ніч, Темна Хмара та інші індійці сиділи навколо вогнища. Небо було темне. Не було місяця, і зірки сховалися sa хмарами. «Підійди до вогнища, Маленький Вовк», — сказав батько. Він дав хлопчикові відро й сказав: «Іди до річки та принеси відро води!»

Річка була далеко від табору на іншому боці лісу. Діти ніколи вночі не ходили до лісу. Вони знали, що в лісі було багато тварин і боялися.

Хлопчик поглянув на батька, але Темна Хмара дивився на вогнище й мовчав.

Хлопчик узяв відро й пішов до лісу. Він ішов повільно, тому що було дуже темно. Але потім він почув якийсь звук.

Він зупинився, намагаючись розгледіти, що це було. Теперь він почув інші звуки. Він почав бігти. Упав, потім піднявся, узяв відро й знову побіт.

Коли він прийшов до річки, він не відпочив. Набрав відро води й пішов назад. Але в лісі він знову почув звуки, і на мить йому навіть здалося, що він побачив очі вовка.

Він кинувся бігти. Коли він повернувся до чоловіків, які сиділи біля вогнища, у відрі залишилось мало води.

Старий узяв відро в Маленького Вовка й заглянув у нього. Він нічого не сказав, але передав відро другому чоловікові. Відро передавали по колу з рук у руки.

Коли відро отримав перший чоловік, він вилив воду на траву й сказав хлопцеві: «Іди знову до річки! Не біжи, коли будеш повертатися!»

Маленький Вовк не хотів іти, але й не хотів показувати, що був наляканий. Він узяв відро й незабаром був знову в лісі. Але в лісі він почув звуки тварин. Звуки були так близько, що йому здалося, ніби він бачив тварин за кожним деревом.

Він почав бігти, а коли прийшов до річки, він дуже зморився, і йому було жарко. Він набрав тільки піввідра води й побіг назад. Старий знову вилив воду. Він віддав відро хлопчикові й сказав: «Іди до річки й цього разу принеси повне відро води!»

Хлопчик узяв відро й подумав: «Якщо я не зроблю цього, я ніколи не стану мужчиною!» Він побіг до лісу, не озираючись на вогнище. Було так темно, що він не бачив дороги, але хлопчик не зупинявся. «Я не повинен боятися!» — думав він. Біля ріки він набрав повне відро води й пішов назад у темний ліс.

Він думав про свого батька та інших хоробрих чоловіків, які сиділи навколо вогнища. Він пам’ятав, що мусить принести повне відро води, тому йшов дуже повільно. Коли він прийшов до вогнища, старий узяв відро й побачив, що воно було повним.

Старий узяв хлопчика за руку й сказав: «Хоробрий хлопець! Ти хоробрий, тому що не боїшся ночі!» Ще один чоловік підійшов З сказав: «Ти хоробрий, тому що ти не злякався тварин у лісі». До нього підійшов Темна Хмара Я узяв його за руки. «Хоробрий хлопець!

Мій син!» — сказав він, «Ти хоробрий, тому що ти дужчий від страху. Ти ніколи не будеш боятися!»