Тема. Урок позакласного Читання «Первоцвіти» .
Мета: поглибити знання про дикорослі ранньоквітучі квіти, вдосконалювати навички
Читання, роботи в групах; виховувати любов до природи, бережливе ставлення до неї, до квітучих усмішок рідної землі — дикорослих квітів; розвивати соціальну компетентність.
Форма роботи: робота в диференційованих групах.
Обладнання: малюнки ранньоквітучих квітів, запис вальсу Є. Доги із кінофільму «Мій
Ніжний і ласкавий звір», девіз уроку.
Хід уроку:
І. Організаційна хвилинка
Зараз ми проведемо урок позакласного читання. Я б хотіла, щоб ви вслухалися не тільки в мої слова, а й музику.
Мені наснився дивний сон. Снилась ніжна, весела, співуча, тепла, ясна, гомінка, сонячна, різнокольорова… . В цьому році вона забарилася. Усі давно чекали на неї: і люди, і птахи, і звірі. І тільки ранні квіти не боялися ні снігу, ні морозу.
Вони сміливо тягнулися до лагідних промінчиків сонечка і зустрічали весну. Їхня краса здатна зачарувати людину.
Встала весна.
Чорну землю
Сонну розбудила.
Уквітчала її рястом,
Барвінком укрила.
ІІ. Оголошення теми уроку
Наш урок ми присвятимо раннім квітам і будемо працювати в групах.
Девіз нашого уроку:
У світ краси полинем ми сьогодні,
Де квіти — там завжди краса.
Полинем в країну квіткову,
Де чути їх подих, їх голоси.
ІІІ. Робота над загадками
У кожної групи на столах лежать загадки. Керівники груп повинні проситати загадку, а члени групи — відгадати. Інші групи не допомагають.
Діти читають загадки
Пелюстки кріплю до серединок за те, як працювали:
V — — найкраще
V — — добре
V — — слабо
І група
Я перший розквітаю серед гаю,
І білий, наче сніг, я колір маю.
Хто я? Відгадайте! Ви мене не ображайте,
Не зривайте, не топчіть,
Хочу довго — довго жить. Хто я?
ІІ група
Я — перша квіточка весни, небесний,
Ніжний цвіт.
Я пережив зимові сни і знов
Родивсь на світ.
У мене очі голубі, росту між кленів і дубів.
ІІІ група
А я — квітка синя і вродлива,
Завжди у колі друзів, не сама.
Хоч скромна дуже і сором’язлива,
Та кажуть, запахущої нема!
ІV група
Квітне — веснує земля
Мною синіють поля,
Ідіть, люди, мене топтать,
Щоб на той рік діждать.
ІV. Фізхвилинка
1. Якщо ти не збираєш великих букетів квітів, сплесни у долоні над головою.
2. Якщо ти ніколи не залишаєш сміття у лісі, на березі річки — тупни ногами.
3. Якщо ти хочеш більше знати про природу навколо себе, то підніми руки.
4. Якщо ти підібрав приблудне кошеня, собачку, або допоміг іншим чином якійсь тварині — простягни руки вперед.
5. Якщо ти переконаний, що треба кожній людині піклуватися про природу, все живе — простягни руки своїм сусідам, візьми їх за руки. Ось так, як ви дружно взялися за руки, ми будемо єдині у прагненні зберегти нашу природу.
V. Читання легенд про квіти та перевірка розуміння прочитаного
Як з’явилися первоцвіти і чому вони так називаються, нам розповідають легенди. Зараз я даю кілька хвилин для того, щоб кожен перевернув листок, який лежить перед ним і самостійно прочитав легенду.
V І. Вправи на розвиток уваги, пам’яті, спостережливості
І група
Коли Бог вигнав Єву з раю, падали сніжинки , було прохолодно і вона, стривожена і засмучена, йшла лісом .
ІІ група
Вранці веселе Сонце вдяглося у жовті промінці і пішло гуляти по обрію .
ІІІ група
Тільки сором’язлива фіалка сховалася між деревами й не мала відваги щось просити .
ІV група
За ніч вона намотається в ступі , а вранці повертається до своєї хатини, щоб заховатися від очей і відпочити.
V ІІ. Підсумок уроку
А тепер зверніть увагу на квіти на дошці. Це результат роботи кожної групи. У якої ж групи найяскравіша квіточка?
Щоб не зникла краса, нам потрібно бережно ставитись до цієї земної краси.
Квіти звертаються до вас:
«Ми б завжди були щасливі
І пахучі, і красиві,
Якби в полі, в лісі, в лузі
Бачили нас тільки друзі.
Ті, які б нас не топтали,
Без потреби не зривали.
А на клумбах вдома, в школі
Висівали нас доволі,
Доглядали, поливали.
Ми б красу їм дарували!»
V ІІІ. Домашнє завдання
А вдома ви повинні прочитати ще одну легенду, яка є у ваших хрестоматіях. Це легенда про мати-й-мачуху.
Дякую всім за роботу!
Молодці!
ДОДАТОК № 1
Підсніжник
Коли Бог вигнав Єву з раю, падав сніг, було дуже холодно і вона, стривожена і засмучена, йшла гаєм. Чорний ворон над нею кряче, а вона ось — ось заплаче. Щоб Єву розвеселити і надію подати, вирішили декілька милосердних сніжинок її зігріти й красою зачарувати.
Вони з легеньких сніжинок — пушинок у ніжні квіточки перетворилися. Єва на них дивилася, милувалася ними, і від того їй ставало тепло і затишно. Квіти — підсніжники нагадували, що скоро сонечко засяє, усіх теплом приласкає… Тільки треба сподіватися та чекати.
Відтоді підсніжник — це символ надії, нового та неповторного…
Як народився пролісок
Вранці весняне Сонце нарядилося у золоті промінці і пішло гуляти по небу. Воно було дуже гарне. Іноді воно скоса поглядало на землю.
У цей час хазяйнувала на землі Зима. Вона не могла витримати гарячих поглядів Сонця і танула просто на очах. Їй дуже хотілося сподобатися красивому весняному Сонцю. Ось і вирішила вона прикрасити себе квіткою. Квітка була блакитною і тендітною. Сонце замилувалося красивою квіткою і ласкаво посміхнулося.
Зима помітила цю посмішку і всю землю усипала квітами. Сонце простягло свої промінчики до квітів і вони стали іще красивішими.
Відтоді кожного року, коли Зима починає плакати, а на небі радісно посміхається Сонце, з-під снігу з’являються ніжні блакитні квіти — проліски. Це означає, що йде вже Весна.
Фіалка
Коли лагідне Сонце та блакитне Небо почали створювати квіти, питалися вони у кожної квітки, коли та бажає квітнути.
Гордовита троянда сказала, що хоче бути княгинею літа.
— Добре, будеш ти нею, — відповіло Сонце. І з того часу троянди квітнуть усе літо.
— І я хочу бути княгинею літа, — просить півонія.
— Ні, — відмовило Сонце, у літа вже є княгиня. Ти будеш княгинею весни.
Добра айстра побажала тішити та радувати людей якнайдовше.
— Гаразд, будеш квітнути аж до зими.
Таким чином, Сонце і Небо розподілили між квітами час, коли їм квітнути.
Тільки скромна фіалка сховалася між листям й не мала відваги висловити своє бажання. Але Сонце побачило її й запитало, коли та бажає цвісти.
— Коли це твоя воля, Сонце, дозволь мені вкриватися цвітом тоді, коли в тебе буде найбільша радість.
— Отже, ти цвістимеш на самому початку весни, коли я прокидаюся від зимового сну і сяю у небі на повну силу.
Кожного року вкриває Сонце фіалку в час свого пробудження від зимового сну дрібненькими квіточками. Вони так чарівно пахнуть, що всі люди полюбили її і з утіхою знаходять красуню у затінку.
Ряст
В одному пралісі жила відьма. За ніч вона намотається на мітлі, а вдосвіта повертається до своєї хатини, щоб заховатися від людських очей і відпочити. Лишень задрімає, вже півень починає кукурікати і спати відьмі не дає.
Розсердилася вона на півня та й перетворила його на квітку рясту, яка й дещо схожа своєю формою на голову півня.