Присловные й неприсловные зв’язку — Підрядні зв’язки слів і словосполучення, Синтаксис

Немає слова, що було б так замашисто, жваво, так виривалося б з-під самого серця, так би кипіло й животрепетало, як влучно сказане російське слово. Гоголь Микола Васильович
Присловние й неприсловние зв’язку
Присловние й неприсловние зв’язку

У реченні, узятому окремо або вхідному в який-небудь відрізок зв’язного мовлення, у текст, словоформи з’являються в синтаксичних зв’язках і відносинах, що організують речення в цілісну одиницю повідомлення. Однак синтаксичні зв’язки в реченні неоднорідні

Одні із цих зв’язків ідуть безпосередньо від слова як лексико-граматичної одиниці, визначені їм і не залежать від тих синтаксичних функцій, які це слово виконує в реченні; інші зв’язки виникають у реченні й обумовлені синтаксичними позиціями словоформ, що з’єднуються. Так, у реченні Під хуртовиною, що мете над головою, Під зливою, над равниною стугонливої, Я не зійду з поста, як вартовий, Поставлений безсонним розводящої (Ванш.) представлені (крім союзних зв’язків, які поки тут не розглядаються) кілька видів зв’язків. Це, по-перше, зв’язку в таких сполученнях, що як гуде над рівниною, мете над головою, (не) зійду з поста, безсонний розводящий; по-друге, зв’язок підмета із присудком (я — не зійду з поста); по-третє, зв’язок ім’я у формі тв. п. зі знач. діючого суб’єкта (розводящим) зі страдат. дієприкметником; по-четверте, зв’язок обстоятельственно значимих словоформ із усім іншим складом обумовленого ними речення: Під хуртовиною, під зливою — я не зійду споста.

У першому випадку перед нами зв’язок, визначений словом незалежно від його ролі й місця в реченні: у всіх своїх формах, у будь-яких синтаксичних позиціях або взятий изолированно, дієслово гудіти може мати при собі визначальну форму над чим (гудіти над рівниною, над лісом, над морем…), дієслово зійти — визначальну його форму із чого (зійти з поста, з корабля, зі сцени…), іменник розводящий — узгоджуване визначення (безсонний, пильний… розводящий). Такий синтаксичний зв’язок, що реалізується в реченні, але визначена не синтаксичною позицією слова, а самим словом, далі буде називатися присловной підрядним зв’язком

У другому, третьому й четвертому випадках інша справа. Зв’язок підмета із присудком не є зв’язок слова у всій системі його форм із формою іншого слова: це завжди з’єднання двох цілком певних форм слів, причому це з’єднання здійснюється в зовсім конкретних синтаксичних позиціях. Точно так само в сполученні поставлений розводящої з’єдналися не дієслово поставити (у будь-якій своїй формі) з формою тв. п. зі знач. діючого суб’єкта, а саме й тільки страдат. дієприкметник; порівн. нормальне: Вартові поставлені розводящої або Будинок побудований робітниками й неправильне *поставити вартових розводящої або *побудувати будинок робітниками. У четвертому випадку зв’язок словоформ із усім складом речення також не викликана поширенням якогось окремого слова й виникає тільки впредложении.

Таким чином, у випадках друг, третьому й четвертому мають місце не присловние підрядні зв’язки, тобто не такі зв’язки, які обумовлені власними внутрішніми властивостями слів як окремих лексикограмматических одиниць, а такі зв’язки, які визначені синтаксичними позиціями тих або інших форм слів впредложении.

Точно так само, наприклад, у реченнях Я одержав цю бандероль роздрукованої; Хлопчик надяг сорочку негладженої; Хворому потрібно дати молоко гарячим зв’язку одержати бандероль, ця бандероль, надягти сорочку, дати молоко хворому є присловними зв’язками; у випадках же одержав бандероль роздрукованої, потрібно дати молоко гарячим, надяг сорочку негладженої прикметники у формі тв. п., зв’язані одночасно й з дієсловом, і з ім’ям, займають позицію, виникаючу тільки впредложении.

Присловние й неприсловние зв’язки протиставляються один одному на основі цілих комплексів ознак. До цих ознак ставляться:

1) фактори, що визначають зв’язок;

2) форма зв’язку, її зовнішня організація, тобто формальне вираження залежності;

3) відносини, що виникають у з’єднанні, що утворилося;

4) саме це з’єднання, його внутрішні ознаки і його синтаксичне поводження. Так, наприклад, утворення сполучення гудіти над рівниною визначено здатністю дієслова підкоряти собі відмінкову форму ім’я; у результаті цього з’єднання між дієсловом і ім’ям виникають означальні (обставинні : просторові) відносини; виникле сполучення зберігається при будь-якій формальній зміні дієслова (гуде над рівниною, гудів над рівниною, що гуде над рівниною…); це сполучення входить у клас інших сполучень із тими ж означальними відносинами (сіяти над лісом, гудіти над рівниною, шуміти перед будинком…) і підкоряється всім правилам синтаксичного функціонування одиниць цього класу

Якщо звернутися тепер до аналізу синтаксичного з’єднання я не зійду з поста, то виявиться, що весь комплекс його ознак — зовсім інший: сам зв’язок компонентів тут визначена не властивостями займенника я (мене, мною…) або сполучення зійти з поста, а тим, що ці форми зайняли такі позиції в реченні, які їх синтаксично з’єднують: зв’язані один з одним синтаксичні позиції, і через них — форми слів, позиції, що зайняли ці. Цей зв’язок у даному конкретному випадку виражається в координуванні підмета й присудка по формах числа й за значенням особи ( 1-е особа виражена займенником-підлягаючої лексично, дієсловом-присудком — формально); відносини між словоформами, що з’єдналися, виявляються предикативними: вони відносять у певний часовий план зв’язок ознаки і його носія; так виникле з’єднання представляє собою речення, що входить у клас простих речень і підкоряється всім правилам синтаксичного функціонування одиниць цього класу

Аналогічно можуть бути розглянуті й протипоставлені один одному, наприклад, з’єднання стугонлива злива, безсонний вартовий, темна ніч і Злива — стугонливий; Вартовий — безсонний; Ніч темна. У першому випадку зв’язок визначений властивостями іменника: воно вільно підкоряє собі прикметник, визначається їм; при цьому здійснюється такий вид формального уподібнення залежного слова слову пануючий, котре діє при всіх змінах іменника (стугонливої зливи, що гуде зливі, що гудуть зливи…); відносини між одиницями, що з’єдналися, — властиво означальні; це — словосполучення. У випадку ж типу Злива — стугонливий; Ніч темна з’єднуються певні форми слів, що зайняли позиції підмета й присудка; виникають звернені в план теперішнього відносини ознаки і його носія; утвориться речення, тобто одиниця, з комплексу своїх характеристик не співпадаюча з одиницями типу темна ніч, що гуде злива

Наша граматика. & 1720