Психологічна підтримка

Психологічна підтримка — один з найважливіших факторів, здатних поліпшити взаємини між дітьми і дорослими,

Психологічна підтримка — це процес, який:

— дає змогу дорослому зосередитися на позитивних сторонах дитини з метою зміцнення її самооцінки;

— допомагає дитині повірити в себе і свої здібності;

— допомагає дитині уникнути помилок;

— підтримує дитину у невдачах;

Для того щоб навчитися підтримувати дитину, можливо, доведеться змінити звичний стиль спілкування і взаємодії з нею. Замість того, щоб звертати увагу на помилки і погану поведінку дитини, вихователю доведеться зосередитися на позитивній стороні її вчинків і заохоченні того, що робить дитина.

Підтримувати дитину — означає вірити в неї. Вербально і невербально вихователь повідомляє дитині, що вірить у її сили і здібності. Дитина потребує підтримки не тільки тоді, коли їй погано, а й тоді, коли їй добре,

Дорослі допомагаючи дитині, мають навчитися враховувати, які сили в її оточенні здатні призвести до розчарування в самій собі. Такими факторами можуть бути:

— завищені вимоги вихователів;

— суперництво однолітків;

— надмірні амбіції дитини.

Існують помилкові способи, так звані пастки підтримки дитини: гіперопіка, створення залежності дитини від дорослого, нав’язування нереальних стандартів, стимулювання суперництва з однолітками. Ці методи лише призводять до переживань дитини, заважають нормальному розвитку її особистості.

Для того, щоб психологічно підтримати дитину, вихователь має користуватися тими словами, що впливають на розвиток Я-концепції і почуття адекватності дитини. Однак дитині слід продемонструвати ваше задоволення від її досягнень і зусиль, навчити її розв’язувати різні завдання. Цього можна досягти, переконавши дитину: «Ти можеш це зробити».

Щоб підтримати дитину, необхідно:

1. Орієнтуватися на сильні сторони дитини.

2. Не акцентувати увагу на прорахунках дитини.

3. Показувати, що ви задоволені дитиною.

4. Вміти і хотіти демонструвати любов і повагу до дитини.

5. Уміти допомогти дитині поділити великі завдання на менші, з якими

Вона може впоратися.

6. Проводити з дитиною більше часу.

7. Внести гумор у взаємини з дитиною.

8. Уміти взаємодіяти з дитиною.

9. Дати змогу дитині самій розв’язувати проблеми там, де це можливо.

10. Уникати дисциплінарних заохочень і покарань.

11. Приймати індивідуальність дитини.

12. Виявляти віру в дитину, емпатію до неї.

13. Демонструвати оптимізм.

Існують слова, що підтримують дитину, і слова, що руйнують її віру в себе.

Слова підтримки:

— Знаючи тебе, я був упевнений, що ти все зробиш добре.

— У тебе є свої думки з цього приводу. Чи готовий ти почати..,

— Це серйозний виклик, але я впевнений, що ти готовий до нього.

Слова, що спричиняють розчарування:

— Знаючи тебе і твої здібності, я гадаю, ти зміг би зробити це набагато краще.

— Це для тебе надто складно, тому я сам це зроблю.

Коли ви висловлюєте задоволення з приводу того, що робить дитина, це підтримує її та стимулює до продовження справи або до нових спроб досягти успіху. Дитина задоволена собою.

Підтримувати можна за допомогою:

— окремих слів ; висловлювань ;

— доторків ;

— спільних дій, фізичної співучасті ;

— виразу обличчя ;

— окремих дій: «Ходімо поговоримо», «Це буде нашою таємницею».

Підтримка буде успішною за умови:

— згоди дитини на підтримку:

— співпраці;

— дотримання конфіденційності;

— доброзичливості;

— якщо буде захищено права та інтереси дитини.