Що таке словосполучення? — Словосполучення, Синтаксис
Що таке словосполучення?
Що таке словосполучення?
Словосполучення — це синтаксична конструкція, що утвориться на основі підрядних зв’язків: узгодження, керування й примикання. У словосполучення повністю переносяться всі ті відносини, ті загальні й частки, більше конкретні значення, які виникають при присловной підрядного зв’язку: ці відносини являють собою значення словосполучень
У складі словосполучення виділяються компонент стрижневий (або чільний) і компонент залежний (компоненти залежні): стрижневим компонентом є граматично чільне слово, своїми лексико-граматичними властивостями предопределяющее зв’язок; залежним компонентом — форма слова (форми слів), граматично підпорядкована (підлеглі).
Залежно від того, яке слово є стрижневим, всі словосполучення діляться на дієслівні (стрижневе слово — дієслово), субстантивні (стрижневе слово — іменник, включаючи займенник-іменник і числівник), ад’єктивні (стрижневе слово — прикметник), прислівникові (стрижневе слово — прислівник); до прислівникових словосполучень умовно ставляться також словосполучення зі стрижневим словом — компаративом.
Словосполучення будуються по певних абстрактних зразках. Ці зразки (типи) словосполучень являють собою відволікання від таких граматичних і лексико-семантичних характеристик слів, що з’єдналися, які істотні для формального пристрою й значення словосполучення. В одних випадках для встановлення зразка словосполучення досить вказівки тільки на самі загальні граматичні характеристики слів, що з’єднуються
Такий, наприклад, абстрактний зразок словосполучень «іменник — узгоджуване з ним прикметник» (новий будинок), значенням яких є властиво означальні відносини. В інших випадках визначення зразка повинне містити в собі більше конкретні язикові характеристики, необхідні для встановлення його значення, наприклад: «дієслово — конкретний іменник у формі род. п. із прийменником просторового значення»: їхати з гори, писати з міста (відносини означальні [обставинні] — просторові); «іменник із процесуальним значенням — род. п. іменника, здатного називати суб’єкт дії»: приїзд ревізора, діяльність інституту (значення суб’ектно-означальне); «іменник з конкретним значенням — род. п. іменника з конкретним значенням»: будинок батька, ганок будинку, парки Москви (значення означальне — по приналежності, володінню); «іменник із процесуальним значенням — род. п. іменника, здатного називати об’єкт дії»: читання книги, будівля будинку, вивчення питання, лікування хворого (значення об’єктне).
Всі ті характеристики, які даються при описі відносин, що виникають при підрядних зв’язках, одночасно є необхідними характеристиками зразків словосполучень, що утворяться на основі цих зв’язків; приклади, що ілюструють підрядний зв’язок, одночасно є й прикладами відповідних словосполучень
Зразки словосполучень існують у мові незалежно від речення: вони формуються на основі лексико-граматичних властивостей знаменних слів. Як і всяка синтаксична одиниця, словосполучення — у певнім своєму лексичному наповненні — з’являється в реченні, у складі тексту або — поза реченням — як именующей одиниця (у назвах, заголовках, написах).
Наша граматика. & 1881
Що таке словосполучення? — Словосполучення, Синтаксис