Твір роздум: Моральна проблематика військової прози

Війна… Страшне, як сама смерть, слово. Навіть страшніше, якщо пам’ятати, що смерть для кожної людини — природне, неминуче закінчення життя, а війна — жахаюче нещастя, викликуване злою волею людей. П’ятдесят років минуло з тих пір, як замовкли громи Великої Вітчизняної війни, а народ наш не перестає оплакувати втрату.

Немає в нашій країні жодної сім’ї, з якої б війна не віднесла чиєсь життя або не скалічила когось кулями й осколками. Неможливо забути це:

Їхніх імен шляхетних ми тут перелічити не зможемо, так їх багато під вічною охороною граніту. Але знай, що слухає цим каменям, ніхто не забутий і ніщо не забуте…

Ці скорботні й урочисті слова висічені на меморіальній плиті в Ленінграді.

Війна радянських людей з фашистськими агресорами була одночасно й боротьбою ідей. Видатну роль зіграла в роки війни радянська література. Вона стала літературою однієї теми — теми війни, теми Батьківщини.

Уже в перші дні війни в «Правді» друкується нарис М. Шолохова «На Доні». Із цього моменту нариси й публіцистичні статті стали переважними жанрами в його творчості. Автор показує моральну перевагу радянських людей над ворогом, малює образ не зломленої стражданнями людини, що зберегли те, що робить його непереможним, — живу, дихаю, ясно мислю, гостро почуваю й спостерігаю. «Наука ненависті» М. Шолохова — це реальна історія одного фронтовика, з яким звів його випадок. Письменник не побажав замикатися в рамки приватної долі — він створив добуток, у якому художньо узагальнив моральний досвід народу й суворі уроки військового лихоліття, роздуму самого письменника про російських людей, що викликали замилування всіх чесних людей землі своєю стійкістю й мужністю, красою й величчю душі.

Нелегко далася «наука ненависті» героєві оповідання лейтенантові Герасимову.

Загартований у боях, який вкусив повну міру стражданні, він спокійно й стримано ділиться своїми думками зі співрозмовником: «На такому бруску, як війна, всі почуття відмінно вигострюються». Від його слів віє силою й спокоєм, у них таїться досвід народу, що випробував тяготи війни. Герасимов не тільки себе має на увазі, але й «усіх нас», коли говорить про ненависть до фашистів і про любов до Батьківщини.

Проблема героїзму під час війни також є вирішальної, головної у творчості письменника В. Бикова. Сміливість, відвага, презирство до смерті — от ті основні якості, який визначається достоїнство воїна. У повістях Василя Бикова «Журавлиний лемент», «Фронтова сторінка» ми не побачимо ні грандіозних танкових боїв, що не вирішують операцій. Свою увагу він приділяє внутрішньому світу людини на війні, прагнучи правдиво й художньо вірно показати велич духу людей, джерела їхнього нечуваного героїзму. Автор від повісті до повісті вертається до хвилюючих його думок, розвиваючи їх і поглиблюючи, і просуваючись, таким чином, усе далі й далі в рішенні центральної для всього його творчості проблеми — проблеми героїзму.

Героїка у В. Бикова відрізняється від тих устояних подань, які, на жаль, властиві поверхневому розумінню подвигу. Героїзм в автора начисто позбавлений зовнішнього блиску, ефектної красивості, «героїчного» ореола. Письменника цікавить «душа» подвигу — моральність.

Не просто вистояти й перемогти, але вистояти, перемогти й залишитися в цій жорстокій, нелюдськи важкій боротьбі людини, проти фашизму і його виконавців, яких Гітлер звільнив від совісті, людяності й навіть елементарної життєвої моралі, не тільки силу зброї, але й силу переконаності в правоті своєї справи, — от головне для героїв добутків В. Бикова.

Два типи життєвого поводження, джерела героїзму, ціна подвигу й ганебний фінал зрадництва — от головні проблеми, що розкриваються через образи двох героїв повісті В. Бикова «Сотників». У своєму добутку автор висловлюється прямо й недвозначно, показавши, до чого приводить у цій найжорстокішій безкомпромісній боротьбі, що вів з фашистами радянський народ, найменша поступка, найменший моральний компроміс, найменший відступ від моральних норм нашого суспільства. Рибалка — сміливий боєць, коли за його спиною стоять свої.

Виявившись же один на один з ворогом, він іде на зрадництво й убивство свого товариша.

Сотників — скромна, непомітна людина, без усяких зовнішніх ознак героя, незвичайної особистості. Поранений, хворий, знівечений, він у хвилину рішучого вибору виявився сильніше Рибалки. Трагічній силі обставин він протиставив свою волю, моральну безкомпромісність, залишаючись у самих нелюдських умовах людиною. Сотників гине.

Він — герой. Тому що смерть його — це приклад для тих людей, що зібралися в місця страти. Приклад мужності, стійкості, самовідданості в боротьбі з ворогом. Приклад людського достоїнства. Він не розгромив ворога, але залишився людиною.

Його стійкість виглядає як подвиг в очах тих декількох десятків людей, які з’явилися свідками його останніх хвилин і на чиїх очах шукав свій шлях до порятунку Рибалки. Кожний зробив свій вибір.

Зробив свій вибір і партизан Левчук, герой повісті «Вовча зграя», з ризиком для власного життя рятує від «хижої» зграї карателів чужої дитини й у жорстокій боротьбі з фашистами стверджуючий себе у високому званні Людини. В «Вовчій зграї», воскрешаючи ще одну сторінку героїчної боротьби народних месників у тилу ворога, В. Биков, як і в попередніх своїх добутках, прагне показати ті моральні компоненти духовного світу людини, ті грані характеру, ті найтонші рухи душі, які в остаточному підсумку визначать його поводження в тій або іншій ситуації, обумовлюють силу й слабкість, героїзм або зрадництво в найтяжку хвилину випробувань. В образах своїх героїв В. Биков показав простих радянських людей, на плечі яких всією вагою лягли події Великої Вітчизняної війни і які непохитно й мужньо винесли всі, які випали на їхню частку випробування.

У подвигу є дивна, щаслива властивість: він дарує особливі години, думки й спогади людству, години, які з небувалою силою оголюють братерство людей і злочинну безглуздість загарбницьких війн.