Твір розповідь про кохання
І наш нелегкий час вимагає ніжності й любові! Під награним цинізмом ми приховуємо глибоку тугу за справжніми почуттями. Уособленнями таких високих почуттів були взаємини відомого французького філософа Дені Дідро і Софії Волан. Надзвичайно схвилювало мене їхнє глибинне кохання, увінчане лебединою вірністю.
Гине лебідка, за нею кидається у безвість гордий і чистий лебідь. Помирає обожнювана жінка — за нею йде з життя без страждань і сам Дідро. А попереду — вічність, бо велика любов і великі творіння не вмирають.
Шкода, що вірність — ця вимоглива чеснота, маючи чарівну силу, стає майже рідкісною сьогодні.
Ці люди були вже немолоді, та ніщо не затьмарило сильної і вірної любові: ні заборона матері, ні осуд людей, навіть сотні льє. Чи міг філософ піти з сім’ї? Звичайно, багато людей робить так сьогодні, виправдовуючи себе.
Та благородство і великодушність не дають змоги покинути улюблену дочку і дружину, яка розділила з ним життєві негаразди. Хоч закрадається в мою душу і така думка: «Нелегко було і цій жінці, якщо вона кохала свого чоловіка».
Та кохання Софії, безперечно, дало великому мислителю більше, воно надихало на нові ідеї, зціляло, підносило. А він, якби міг, віддав би їй всього себе, свою кров, присвятив би сто життів у дяку за ніжне жертовне почуття. Із захопленням я вчитувалася у воістину вражаючі, сповнені красою ідеалу, рядки листів мдореця. Скільки в них відданості, жертовності, яка сила думки!
Не дивно, що його зрозуміли і полюбили родичі Софії.
Роздумую над тим, як справжнє почуття облагороджує людину, омолоджує її душу. Дені Дідро і Софія Волан справді були гідними високої людської любові і романтики, що, на мою думку, житимуть у світі завжди.
Твір розповідь про кохання