Засоби комічного

1. Гумор — доброзичливий сміх, спрямований на викриття певних вад людського характеру чи недоладності в житті людей, у їх поведінці. У гумористичних художніх творах смішне в житті зображується в доброзичливому жартівливому тоні. Гумор — це найбільш життєстверджуюча і складна форма комічного.

У ньому серйозне висловлюється з усмішкою, у незначному і навіть нікчемному завжди приховується важливе й глибоке. Гумористичний сміх не заперечує життєвого явища, гуморист усвідомлює лише його недосконалість. Зразок гумору бачимо у виділеній фразі відомої гуморески Остапа Вишні «Моя автобіографія»:

«…Любив я його лінійку, що ходила іноді по руках наших школярських, замурзаних. Ходила, бо така тоді «система» була, і ходила вона завжди, коли треба було, і ніколи люто.

Де тепер вона, та лінійка, що виробляєш мені стиль. літературний?»

З гумором говорить про дівчат Лаврін Кайдаш — герой повісті І. Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я»: «- То бери Химку! Ця як брикне, то й перекинешся…».

2. Іронія — тонка прихована насмішка, кепкування, глузування. Також вживання слова у творі в оберненому, протилежному його значенні — про явище чи особу говориться нібито в позитивному чи захопленому тоні, а розуміти треба навпаки. Наприклад: «Добрийу нас пан: не б’є, не лає… лише шкуру спускає…» .

3. Сатира — — вид комічного, гостре висміювання всього нечесного, несправедливого тощо. При цьому об ‘єкт висміювання часто малюється в перебільшено смішному, комічному чи навіть гротескному вигляді, викликає в читача більшу відразу до нього, показує різницю між потворним і гарним у житті людей.

Сатира може бути і прямим висміюванням, конкретно адресованим комусь, такий різновид її називається

4. Сарказм — нещадне, злісне глузування, в’їдлива насмішка, вияв презирства. Для сарказму характерне поєднання сміху з гіркотою і злістю. Він спрямовується на явища не тільки смішні, а й шкідливі. Зразки сарказму бачимо в сатиричній епопеї І. Багряного «Комета», де він, гнівно картаючи тих поетів, які служать сталінському режимові, пише:

…Шукаєм настроїв, метафор, асонації.

За влучну риму проміняли розум.

Поетики сплюндрованої нації

Пережили чудну метаморфозу

Одні сюсюкають та марять галатеями,

Другі над римою товчуться геніальною,

А треті музу українську прометеєву

Зробили дівкою інтернаціональною —

Повією! Такі митці призовані!..

Тобто, сарказм — це гостра дошкульна іронія, споріднена з сатирою, де автор плямує вчинки окремих осіб, діяльність організацій, державну систему тощо. Як художній засіб комічного сарказм не тільки близький до іронії, він її різновид. Але якщо суть іронії в «інакомовленні». оберненому, протилежному значенні, у тонкому натяку, то в сарказмі головне — крайній ступінь емоційного ставлення, високий пафос заперечення, що переходить у повне неприйняття.

5. Гротеск — один із різновидів комічного в літературі та мистецтві, який поєднує у фантастичній формі жахливе і смішне, потворне і піднесене. Гротеск базується на перебільшенні й сполученні контрастів реального й фантастичного, трагічного й комічного. Як форма комічного гротеск відрізняється від гумору, іронії, сатири тим, що в ньому смішне та кумедне невіддільні від страшного, зловісного; як правило, гротескові образи несуть у собі трагічний смисл.

6. Інвектива — :

У вас язики —

Можна коси мантачити.

Або замітати манеж!

Чому ж ви чужими сльозами плачете,

На мислях позичених чому скачете? —

Хотілось би знати все ж!

В. Симоненко

Найбільш поширена форма інвективи — Епіграма. Зразком епіграми може бути поезія В. Симоненка:

Торжествують:

Він не спотикався

Не змочив —

Ні разу! —

Підійшов,

Проти вітру —

Жоден раз! —

Не пхався…

Але ж він нікуди і не йшов!